Як відомо, помиляються всі, а досліджувати помилки, особливо припущені видатними письменниками, надзвичайно цікаво. Пропоную вашій увазі невелике літературне розслідування, що виникло з цікавості до девізу всім відомого лицаря Айвенго. Дослідження проводилося за допомогою штучного інтелекту. 

АНАТОМІЯ ПОМИЛКИ  (лінгвістичний детектив)

Глава 1

Геральдична помилка сера Вальтера Скотта або Таємниця девізу «Desdichado»

Уявити світову пригодницьку літературу без роману «Айвенго» (1819) неможливо. Саме цей твір Вальтера Скотта заклав канони історичного роману, подарувавши мільйонам читачів романтичний образ Середньовіччя з його шляхетними лицарями, прекрасними дамами та пишними турнірами. Проте сер Вальтер, маючи колосальну ерудицію та пристрасть до старовини, часом створював власні міфи. Один із найяскравіших і найтриваліших міфів застиг на щиті головного героя.

Мова йде про знаменитого таємничого воїна, який з'являється на лицарському турнірі в Ешбі. Обличчя його сховане, а на щиті зображено вирваний з корінням дуб та іспанське слово — Desdichado.

Письменник прямо в тексті дає тлумачення цьому девізу, зазначаючи, що в перекладі з іспанської це означає «Позбавлений спадщини» (Disinherited). Але якщо ми розгорнемо словник іспанської мови, то натрапимо на дивовижний лінгвістичний казус.

Вальтер Скотт став жертвою (або свідомим творцем) хибної етимології. В іспанській мові іменник dicha означає «щастя», «доля» або «везіння». Відповідно, префікс заперечення des- перетворює слово на антонім.

Реальний переклад слова desdichado — це:

• «нещасний»
• «знедолений»
• «невдаха»
• «той, кому не щастить»

Для того, щоб назвати лицаря «Позбавленим спадщини», іспанці використали б зовсім інший юридичний та генеалогічний термін — desheredado.

Чому ж великий шотландець припустився такої помилки? Найімовірніше, письменник відштовхувався від латинського кореня, намагаючись художньо поєднати французьке déshérité та іспанське звучання, або ж просто обрав слово, яке здалося йому найбільш милозвучним і грізним для англомовного вуха. Зрештою, «Лицар Нещасний» звучить дещо жалюгідно для фаворита турніру, тоді як «Лицар, Позбавлений Спадщини» — гордо та інтригуюче.

***

Глава 2

Навіщо Вілфреду іспанський девіз?

Якщо відкинути лінгвістичну неточність самого автора, з погляду внутрішньої логіки роману вибір іспанського слова є блискучим психологічним ходом Вілфреда Айвенго.

Події відбуваються у 1194 році. В Англії палає запекла ворожнеча між корінними англосаксами та панівними норманами. Айвенго, якого власний батько Седрік Сакс вигнав з дому та позбавив прав на землю, повертається з Третього хрестового походу. Йому потрібно зберегти інкогніто.

Якби він написав девіз тогочасною англійською (англосаксонською) або панівною старофранцузькою мовою, це звузило б коло підозрюваних для його ворогів до місцевих вигнанців. Іспанська мова (мова королівств Кастилії чи Арагону) створювала ідеальну містифікацію. Це натякало, що на турнір прибув іноземний лицар-найманець, яких тоді чимало вешталося дорогами Європи. Водночас для самого Айвенго це була кривава сповідь: вирваний з корінням дуб на гербі символізував втрату зв'язку з рідною землею та батьківським благословенням.

***

Глава 3

Життя після роману: від помилки до архетипу

Дивовижно, але помилка Вальтера Скотта виявилася настільки поетичною, що світова культура прийняла її без жодних заперечень. Девіз «Desdichado» перетворився на самостійний літературний архетип.

Через тридцять п'ять років після виходу «Айвенго», у 1854 році, французький поет-романтик Жерар де Нерваль пише свій культовий сонет, який так і називає — «El Desdichado». Поет відкриває вірш рядками, сповненими абсолютної меланхолії: «Я — похмурий, я — вдівець, я — невтішний...». Нерваль тонко обіграв обидва значення: він узяв образ самотнього лицаря у Вальтера Скотта, але повернув слову його первинний іспанський зміст — крайню знедоленість і нещастя.

Казус із написом на щиті Айвенго — це прекрасне нагадування про те, що велика література живе за власними законами. Іноді художня помилка генія важить набагато більше, ніж суха точність тисячі словників. Слово «Desdichado» назавжди залишиться в історії культури не як пам'ятник неуважності письменника, а як символ гордого одинака, який втратив усе, крім власної честі та меча.

Джерела (Тексти творів)

1. Скотт В. Айвенго : роман / Вальтер Скотт ; пер. з англ. Ю. Лісняка. — Харків : Фоліо, 2018. — 448 с. — (Бібліотека світової літератури).
2. Scott W. Ivanhoe / Sir Walter Scott; edited with an introduction and notes by Ian Duncan. — Oxford : Oxford University Press, 2008. — 528 p. (Англійське академічне видання для верифікації авторського коментаря про «Disinherited»).
3. Нерваль Ж. де. El Desdichado // Поезія французького романтизму : антологія / упоряд. та пер. з франц. В. Ткаченка. — Київ : Дніпро, 1985. — С. 142.

Наукова та критична література

1. Бестерман Т. Світова геральдика в дзеркалі класичної літератури XIX століття / Теодор Бестерман // Питання літературознавства. — 2012. — Вип. 85. — С. 44–51. (Дослідження символіки гербів у В. Скотта).
2. Дункан І. Історичний роман та формування національного міфу: від Вальтера Скотта до романтиків / Ієн Дункан. — Львів : Літопис, 2005. — 312 с.
3. Назарець В. М. Архетип «позбавленого спадщини» в європейському романтизмі: від Вальтера Скотта до Жерара де Нерваля / В. М. Назарець // Зарубіжна література в школах України. — 2015. — № 4. — С. 18–22.
4. Real Academia Española. Diccionario de la lengua española: desdichado, da [Електронний ресурс] / Real Academia Española. — Режим доступу: rae.es. (Офіційний словник Королівської академії іспанської мови для лінгвістичного підтвердження значення слова).

Додаткові довідкові видання

1. Енциклопедія світової літератури : в 4 т. / за ред. Н. О. Висоцької. — Київ : Академія, 2009. — Т. 2 : Історичний роман. — 560 с.

***

Питання подібного роду у мене виникли ще до деяких відомих письменників і я маю намір в майбутньому їх дослідити. Підкажіть, друзі, чи варто оформлювати цей матеріал в окрему книгу і  розміщувати на сторінці, чи блога буде цілком достатньо?  Чи цікаві взагалі читачеві такі дослідження?