Ліночка була престарілою дикобразихою. Багато років вона прожила в парі з самцем Жако — з французьким наголосом на останній склад — і жити одне без одного вони не могли. Територією ходили парою, спали парою, їли парою… А торік Жако не стало, і Ліночка засумувала. Співробітники зоопарку не пошкодували сил і організаторських здібностей, щоб знайти нову пару своїй улюблениці. Макса вони отримали зовсім недавно, по обміну з-за кордону. Повне його ім’я — Максимен-Хосе-щось-там — не прижилося, і він швидко став Максом-Дурником. Контакту з протилежною статтю Макс досі не мав і зовсім не розумів, з якою метою його підселили до одноокої старенької. Треба сказати, що Ліночка, втративши ліве око через інфекцію років так десять тому, шарму не втратила анітрохи — що й викликалася негайно довести і Максу, і персоналу, який пильно за ними спостерігав.

Першим ділом Ліна відвела Дурника до миски! Співробітники тихенько сміялися, змінюючи одне одного перед екранами моніторів, під’єднаних до встановлених у вольєрі камер спостереження. Макс їв охоче, але натяків не розумів. Ліночка не їла. Наступні кілька годин вона активно оточувала Макса увагою — тобто ходила довкола нього колами, демонструючи свою праву сторону з уцілілим оком і запрошувально опускаючи голки. За якийсь час вона знову стала підштовхувати недогадливого самця до миски — цього разу до власної, де ще не вивітрився неторкнутий нею сніданок. Макс не опирався. І вже за кілька днів вони гуляли, їли й спали виключно пліч-о-пліч. Довівши тим самим, що любові всі віки покірні — особливо якщо дорога до серця чоловіка прокладена через шлунок.

Картинка клікабельна. Читайте на здоров’я! ❤️