Вітаю, друзі!

Новий розділ уже на сайті!

За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels

Зустрівши Вівіку, вбрану у вишневий шовковий халат, він спинився. Дівчина саме збиралась навідати подругу. Вона окинула Кессіді невдоволеним поглядом.
– Доброї ночі, – мовила вона.
– Привіт.
– Що ти тут забув?
– Хотів побачити Есті.
– Завітай іншим разом.
– З якого дива?
– Бо наразі її навідати прийшла я.
– Просто вирішила навідати?
– Так, просто відчула потребу.
– Потребу? – спитав він.
Аура дівчини нагадувала гладь води. Ніби прозора, чиста, та це була омана. Неначе Вівіка вміла добре брехати навіть собі. Асмодею раптом стало цікаво, чи не володіє вона чуттям. Адже, прийшла до подруги вона саме у ту мить, коли тій стало сумно.

Есті плакала, притулившись обличчям до подушки. Легенька рука з довгими бордовими кігтиками лягла на плече.
– Я тут, люба, я поруч, – тихо мовила Вівіка, обійнявши подругу.
Есті зітхнула, розвернувшись і міцно обійняла подругу.
– Я така дурна…
– Це не так. Не кори себе за те, що живеш далі. Думаєш Томмі було б радісно, якби ти на все життя лишилась самотньою?
– Але це так рано…
– Якщо це те, що ти відчуваєш – хто може вказувати тобі коли рано, а коли ні?
Есті підняла очі на подругу, Вівіка стерла сльози з її щік, а тоді поправила волосся.
– Думаєш, варто?
– Думаю, це вирішувати тобі.
Есті притулилась до шиї Вівіки.
– Дякую, що ти є. Я так скучила.
– І ми сумували за тобою, – зітхнула Вів, погладивши її по потилиці. – Я рада, що ти вдома.

Вони зустрілись поглядами. Вона запитальним, він – із неприхованою жагою. А тоді її очі ковзнули до його губ. Він відчув сумніви у її аурі, втім не міг дати навіть хвилини обміркувати це. Його пальці торкнулись її талії, наближаючи дівчину. Дихання Есті враз прискорилось. А тоді їх губи зіткнулися, раптово й відчайдушно.
Жар враз охопив тіло, прокотившись під шкірою. Цей поцілунок відчувався інакше. Він не був обережним, запитальним чи бодай трохи сором’язливим, навпаки: він сприймався як вибух всього, що вони стримували ці кілька днів.
Його губи були гарячими, жадібними, Есті танула у його руках, всі думки зникли, змінившись непереборним бажанням. Несвідомий стогін, приглушений поцілунком, вирвався з її губ, це лише розпалило Асмодея, змусивши притиснути дівчину до себе ще міцніше.
Вона вічувала стук його серця, так близько він був, її пальці ковзнули по його грудях, викликаючи мурахи на шкірі. Есті провела рукою по його шиї, піднявшись навшпиньки, щоб бути ще ближче.
Демон міцніше підхопив її, відірвавши від підлоги, щоб їх обличчя були на одному рівні.
Асмодей ледь відчутно провів зубами по її нижній губі. Есті затремтіла всім тілом, відчуваючи як мурахи сипнули шкірою. Черговий ледь чутний стогін підштовхнув Асмодея. Він притулив її до дверей, не розриваючи поцілунку. Дерево ледь чутно скрипнуло під їх вагою.

Оновлення впродовж наступних двох тижнів будуть за звичним графіком: через день, але без блогів.

Візуали регулярно додаватиму у свій інстаграм, тож не губіться:)

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Анотація до книги "Talis est Obsessio"

Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?

☝️

Клікніть на троп-картку, щоб побачити тизер до книги!

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️