Ханна. І Ґєшеат. Саме ці двоє стояли на сусідній платформі в промені неочікувано теплого світла.

Ханна була одягнена в якусь подобу сукні, що складалася з самих майже червоних стрічок, які облягали її струнку фігуру. Астраель гадки не мав, навіщо вона так сюди вдяглася… Її руде волосся було частково зібране на потилиці, але більша частина розпущена й трохи скуйовджена — тобто виглядало саме так, як тоді, коли відьма йшла на важливі події.

Ґєшеат стояв позаду неї, у розстебнутій чорній сорочці. Його руки лежали на її талії. А тоді демон розвернув дівчину до себе. Нахилився до її вуха й щось тихо прошепотів. Ханна м’яко, майже мрійливо усміхнулася, щось відповіла й охоче притиснулась до нього. Виглядало так, ніби вона в чудовому настрої.

Залунала низька, повільна, музика, яку ангелові хотілося назвати гріховню. Й вони почали танцювати.

— Це не вона, — рипнув зубами Астраель. — Це ілюзія. Якась облуда. Вона б не стала…

— Правда, любчику? — Карлайла миттєво опинилась біля нього, взяла за підборіддя, скерувавши його погляд. — Придивись.

І тоді ангел помітив. У Ханни на шиї блищала бурштинова крапля — Тернові пута. Теоретично, їх можна було підробити, але та частина артефакту, що обплітала його власне тіло, відгукувалась на серце артефакту — воно було справжнім.

— Якого біса?.. — прошепотів Астраель.

* * *

Це не був просто танець.

Це було зіткнення. Злиття. Ґєшеат вів Ханну так, ніби знав кожну лінію її тіла напам’ять. Його стегно ковзнуло між її ніг, притискаючи ближче.

Ханна вигнулася йому назустріч, дозволяючи чужим рукам ковзати по своїй талії, по спині, по стегнах. Кожен рух був пристрасним, десь, можливо, навіть непристойним. Вона відчувала, як його пальці стискають її сідниці крізь тканину сукні, як його дихання обпалює скроню, як губи ледь-ледь торкаються вуха.

В певний момент вона розвернулась в танці по колу — її очі ледь зачепилися за пляму світла поруч, але Ханна не встигла роздивитись, що там відбувається.

Ґєшеат повернув її голову до себе за підборіддя.

— Оп! — сказав він. — Туди не дивимось!

— Чому? — усміхнулася вона, безсоромно притискаючись до його гарячого тіла.

— Бо зараз треба зосередитись на танці, — усміхнувся демон. — Ми маємо виконати танок єднання...

І як далеко це єднання зайде? ❤️

"Другий шанс або Помста ангела"

З любов'ю ❤ Ваша Мрія Чарівна ❤

Фейсбук ⭐ Інстаграм ⭐ Тредс ⭐ ТікТок