Сьогодні стартувала передплата на книгу Макса Дикого "Розплата за борги". Автор буде дуже вдячний за підтримку книги на старті передплати, це дуже важливо! Зараз ціна книги мінімальна, а скоро вона зросте!

Анотація до книги "Розплата за борги"

— Тебе мали попередити, про що саме йде мова… — я ледь облизнув губи. Ну а що, раз вона вже прийшла, то чому б і ні? Красива, зараза.
— Взагалі за освітою я педагог, — почала вона. Я вже почав уявляти ті рольові ігри з правильною вчителькою. Ммм… Їй піде строгий костюм і окуляри. А ще можна буде завʼязати це довге волосся в пучок, щоб брати його в руку, коли....
І тут до кімнати забігла Настя, вона була ще сонна і поглянула на незнайомку, після чого одразу насупилась:
— Це що, нова няня? Хай іде звідки прийшла!
Побачивши, що ніхто не зреагував на її слова, вона підбігла до дівчини і смикнула її за спідницю в сторону дверей. От тільки замість того, щоб хоч трохи зсунути дівчину, мала стягнула її спідницю і я мимоволі поглянув на мереживні панчохи, вид на які мені одразу розкрився...

теги: протистояння характерів, інтриги і таємниці , від ненависті до кохання

УРИВОК

Такого повороту подій я не очікувала. Придумала перед тим, як прийти сюди, декілька способів, щоб змусити цього мужлана, хай і шикарного, навіть не дивитись в мій бік. 

Про його доньку я теж знала. Була готова авжеж до того, що дитина може мене не сприйняти одразу, недарма в мене була друга освіта психолога, і знайти спільну мову з дівчинкою була б не проблема. Але коли я так стояла без спідниці перед господарем будинку, всі знання з психології одразу ніби кудись вивітрилися. 

Я зойкнула і знову натягнула на себе злощасний предмет одягу, відчуваючи, що почервоніла по самі вуха. 

 — Дуже мила дівчинка, — сказала, натягнуто усміхаючись.  

Господар будинку якусь мить витріщався на мене і я відчула, що він ніби роздягає мене поглядом. Звісно, як чоловік він був дуже привабливий, але я пам’ятала з якою метою сюди прийшла. Тож, мабуть, це було на краще, що  дитина прийняла мене за няньку, треба цим скористатися в своїх інтересах, щоб він не чіплявся до мене…

— Настю, що ти витворяєш? — нарешті він отямився і додумався сказати хоч щось, а то я вже вирішила, що він якийсь заторможений. Хоча, останнє було б мені на руку, певно. 

— Я не хочу нову няньку! — вигукнула дівчинка, насупившись. 

— Ми могли б подружитися, — сказала я. — У що ти любиш гратися, Настю?

— Моя улюблена гра — виганяти таких, як ти, з дому! — сказала вона з викликом, схрестивши руки на грудях. 

— Настю, припини, досить, — Андрій Громовий потер скроні. — В мене вже голова від вас болить. Ти вчора прогнала нову няню, ти не можеш бути сама вдома.

— Охоронці ж є! Віталік нормальний! — вперто сказала дівчинка.

Я мимоволі усміхнулася, ситуація видалась мені доволі кумедною. 

 — Ну, може, ми просто познайомимось? Уяви, що я не няня, а прийшла до тебе в гості…

— Знаю я, навіщо жінки приходять до нас "в гості", — вона скептично вигнула брову. — Ці шльондри хочуть одружитись на татові! 

— Настю, звідки такі слова? — Андрій насупився ще більше. 

— Позавчора ти заснув перед телевізором, а я ще дивилась. Там були ті шльондри, — сказала вона серйозно. 

.

Купуйте книгу  "Розплата за борги"  в перший день передплати та підтримайте автора, це для нього дуже важливо!