Який же біль... Це я викладаю останні глави своєї «Чорної Марії»...  Хто читає роман "Чорна Марія", той добре знає, яка зараз напружена ситуація, бо зовсім скоро, всього через одну главу, настане та клята розв'язка, яка не дає мені спокою.  Досі думаю, чи правильно я зробила, що взагалі взялася за цю тему, яка просто з'явилася нізвідки, бо мені на очі трапилася інформація, що колись такий випадок мав місце у реальному житті... Хто ще не читав, долучайтесь, зберігайте книгу у бібліотечку, читайте і пишіть свої коментарі, щоб я знала, марна ця моя праця чи ні... А хто читає, наберіться сил і терпіння, і теж буду вдячна за ваші емоції й відгуки. Це так боляче... І за неї, і за нього... Все, більше нічого не пишу, сподіваюся, у вас вистачить сили дочитати... Знаю, що мою "Марію..." читає й чоловіча аудиторія, чекаю на ваші відгуки теж.

 

*Ставлю сьогодні саме цю ілюстрацію. Це та мить, коли бабу Ганну забирають, щоб вона порятувала від смерті малого Стася... Дуже промовиста картина...      

Завтра, як завжди, вранці буде продовження, не пропустіть.

І запрошую всіх підписуватися на мою сторінку тут, а також у ФБ.

Щоб туди потрапити, тицяйте тут... 

Ваша Лія Лореляйн))