Елевонда. Це одна з персонажок, які мені подобаються найменше, але я не можу не визнати наскільки вона цікава людина. Така, яку можна зрозуміти, але це не завадить її ненавидіти. 

Тому сьогодні блог не за розділом, а більше про неї як персонажку. ( буде багато тексту, тож якщо ви за візуалізаціями можете пропускати) 

Трон це те, що вона хотіла отримати, хоча зображення мало бути іншим. 

І заради цього трону вона стала тією, кого ми бачимо в книзі зараз, а все починалося взагалі інакше. Більше про це можна дізнатися у відео історії Мельгії в тік ток, де й розповідається про їхнє дитинство. ( Я просто була не впевнена чи зможу все втиснути в книгу, тому знайшла такий вихід) 

Отже, Алітарія аль Сафррачче дель Фарідез, яку вважали бастардом, хоч офіційно вона була донькою Ельзаро аль Сафрачче, який загинув і її взяли на виховання родина Мельгії. 

Але людям в усіх світах аби тільки поговорити. 

То ж вони виховувалися разом і з Мельгією в дитинстві були нерозлучні і дуже дружні, ніхто б не сказав, що вони не рідні. 

Моя улюблена сцена, яка найкраще показує їх в минулому. 

– Тобі так личить цей вінок, Мельгіє, – сказала вона усміхаючись. 

Зараз ми були в оранжереї правительки у якій нам дозволяли знаходитися вкрай рідко, і саме це викликало таке захоплення. У країні в якій немає нічого, окрім пустелі це було справжнім оазисом. 

– Дякую, – знітилася я, зовсім не знаючи як реагувати на це, – а це взагалі можна робити, обережно поцікавилася. 

– Авжеж, я попросила дозволу і правителька дозволила мені, – радо відповіла вона і я нарешті теж дозволила собі щиро усміхнутися. 

Чому ж це не могло тривати завжди? 

Чесно, я коли робила зображення для відео мені було надзвичайно сумно розуміти як усе завершиться. У чому ж причина? 

Та все насправді просто. Трон. Титул і влада. 

Взагалі я спочатку й сама не знала, а що не так? А виявилося, що Алітарія як старша мала стати нареченою Альміра і кронпринцесою, а тут на тобі. 

І все це через дуже дивну і підозрілу причину. 

"Вона занадто добра" 

"Вона здається наївною" 

"І легковажною" 

І все інше в такому стилі. Але справа у тому, що це не зовсім правда. Думаю, правителі просто не хотіли ризикувати своєю репутацією, тому й вирішили замінити наречен. Для Алітарії це було щось на кшталт заслання. ( Хоча Ташен був хорошим варіантом і точно кращим за свого брата, бо він насправді не такий хороший як може здаватися. Ще зрозумієте чому.)

Коли Алітарія про це дізналася у її мозку щось перемкнулося і очі розплющила та версія про існування якої вона навіть не здогадувалася. 

Вона насправді почала з дрібниць, а вже потім, зрозумівши, що залишається безкарною, почала робити гірші речі. Наприклад, звинуватила служницю Мельгії в крадіжці. 

І її вигнали, бо Мельгія завжди щиро довіряла Алітарії. 

Так, все і дійшло до підстави з державною зрадою. Що цікаво, вона одразу виправдала Мельгію, але зробила усе, щоб та про це не дізаналася. 

Але як то часто кажуть на чужому горі, щастя не побудуєш. От і наша Алітарія зіткнулася з ненавистю правительки Ельмері, яка до того її дуже добре ставилася( чи точніше поки вона сиділа тихо й не висосувалася) байдужістю Альміра і з тим, що втратила тих, хто по справжньому її любив( названі батьки, Мельгія і Ташен) 

І вона залишилася абосолютно самотньою. 

Чи пошкодувала вона про це? Аж ніяк. 

Хоча їй навіть не надали титул кронпринцеси, вона у нас просто шазердін( дружина першого принца, але це означає, що її завжди можна попросити піти, бо офіційно нею вважалася Мельгія, хоч вона й відсутня і ніхто навіть не знав чи жива вона взагалі) 

Чи пошкодувала вона про це через декілька років? Однозначно. 

Але потім дещо змінилося, адже через пошуки Алітарія, Альмір і Ташен їхні відносини знову стали кращими, бо вони постійно мали співпрацювати, саме тому в книзі вони точно не виглядають як вороги. 

І Альмір навіть думав над тим, щоб дати їй титул, але вона сама вімовилася. 

Тож, що далі станеться з Алітарією можна буде дізнатися прочитавши книгу, бо в неї буде своя арка, яка покаже її розвиток і ким вона обере стати далі. 

Що цікаво, вона по факту стала творчинею іншої лиходійки, тобто Мельгії. 

Елевонда. На цьому у мене все.