невеличкий апдейт✨

Губи ще досі горіли. Не так від самого поцілунку, як від того, наскільки довго він тривав. Вони стали чутливими до найменшого дотику. 

Більше того мені було страшно розплющити очі. Страшно зустрітися з ним поглядом. Я взагалі не уявляла, що зараз побачу на його обличчі. Насмішку? Задоволення? 

Я усвідомила, що майже повністю тримаюся на ньому. Однією рукою він і далі підтримував мене за спину, другою — не відпускав волосся, не даючи остаточно відсторонитися.

І як це взагалі виглядає збоку?

— Два-нуль, — тихо промовив він майже біля самого вуха.

Низький голос, трохи хрипкий, але ця клята насмішка нікуди не зникла.

— Слабка маніпуляція, мій Хаосе.

Навіть після всього цього він примудряється мене підколоти.

— Тобі ще є чому вчитися.

Я мовчала.

— Розплющ очі.