Вітаю, друзі!✌️
Нарешті є оновлення в моїй книзі "Спадок минулого". Почалася наступна частина "V", 14 розділ опублікований, а наступні я буду викладати через день/два. Кінець не такий близький, як здається, а емоції протягом сюжету просто зашкалюють!
Бажаю вам приємного читання!☕
Сподіваюсь вам ця історія цікава, бо якщо чесно, я сам в захваті від того, що тут відбувається. Як би це не звучало.✨
Фрагмент з нового розділу:
— Любий, — її голос був м’яким і мелодійним, немов знайома з дитинства пісня.
Жінка підійшла ближче, не залишаючи йому простору для відступу, і ніжно обійняла. Вона притислася щокою до його грудей, а її руки лагідно оповили його спину. Потім вона підняла погляд вверх і поцілувала його. Оскар закляк. Він не міг ворухнутися. Від неї пахло домом і безмежним спокоєм. Його власні руки, ніби підкоряючись чужій пам’яті, самі піднялися й обережно обійняли її у відповідь, занурюючись пальцями в її волосся.
— Ти знову задумався, — тихо промовила вона, підводячи голову. У її очах не було тривоги, лише безмежна турбота. — Тобі треба відпочити. Ти сьогодні занадто напружений.
Оскар хотів кричати. Він хотів відштовхнути її і сказати правду — сказати, що він не той, за кого вона його сприймає, що він лише гість, привид у чужому розумі, самозванець, який випадково опинився в чужому житті. Але слова застрягли в горлі гірким клубком. Тепло її тіла, її закоханий погляд і абсолютна довіра пронизували його наскрізь.
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати