Ідея цього оповідання виникла в мене ще того року - коли до Дня Збройних Сил я робив ілюстрацію з кількома фантастичними істотами в уніформі ЗСУ та з відповідним фоном.

З того часу вона там крутилась, дозрівала... А потім я вперше почув епічну (по крайній мірі у наших колах) пісню "Кілограм щура", а ще пізніше - було написане оповідання "П'яниця тринадцятий", і тоді ідея оформилась остаточно.

Отож, у тексті ви дізнаєтесь:

 ▶ чи можна пиляти головку від "Іскандера" болгаркою, і що за це буде;
 ▶ що читають ельфійки;
 ▶ чи можна без дозволу лізти у чужу голову (спойлер - не можна, бо сержант так сказав);
 ▶ як магія Природи може допомогти у посадках Сходу та Півдня;
 ▶ а також на вас чекає як мінімум одна цитата з Митця (але в цензурному вигляді).
 
Нерозкритими лишаються питання:

 ▶ як має проходити по документах кіборг Т-800 - як особовий склад чи як облікове майно;
 ▶ чи знає пан сержант, де знаходиться такий собі Джон Конор;
 ▶ чи видають форму привидам, і взагалі, що сказав би старший солдат Вільям Джонович Шекспір, якби дізнався, що його персонажа, як то кажуть, "скримздили";
 ▶ та й взагалі багато чого.
 
⚠️ Анотація:
 

Сержант Драний - найнещасніша людина в усіх Збройних Силах. Ні, не тому, що відпустку не дають. Ні, не через те, що до дембеля ще як до неба рачки. І навіть не тому, що пити йому більше не можна...
 
Просто тепер він командує підрозділом, у якому служать:
 
 ▶ термінатор Т-800 (не той самий, але не сильно відрізняється від оригіналу);
 ▶ гном з вибуховим (у буквальному сенсі) характером;
 ▶ темний менталіст без особливих моральних запобіжників;
 ▶ світла ельфійка... без зайвих комплексів;
 ▶ і навіть тінь батька Гамлета (ага, та сама).
  
Команда "М" - означає "міжсвітова".

Твір є непрямим продовженням оповідання "П'яниця тринадцятий".