Гординський. Принцеса на випробувальний термін

Ну що, The show must go on! - підморгнула Синька своєму відображенню в дзеркалі.

Тільки передчуття в мене неприємне. Чогось здається, що даремно ми це затіяли.

Ми зайшли до зали. Людей було вже немало, але я боялася побачити лише одного. Не знаю, як сьогодні все пройде, але Синька впевнена в нашому успіху.

 - Принцесо, шампанського? - запитав Міхаель, обійнявши мене за талію. - До речі, ти неперевершено виглядаєш. - він нахилився до мого вушка. Його подих пройшовся по моїй шкірі, але, окрім самого подиху, я нічого не відчула.

 - Так. Можна один келих. - сказала я.

Міхаель махнув рукою, і до нас підійшла дівчина. Він подав мені келих і взяв собі.

Я зробила ковток.

 - Я на секунду. - сказав Міх і відійшов до якогось чоловіка. Не скажу, що він старий, але точно молодим його не назвеш.

Я зробила ще один ковток.

 - Булочко, постав келих. Тобі не можна.

Я повільно повернулася й підняла очі на Гординського. А це був саме він, бо хто ще, не маючи права, буде вказувати людині, що робити?

Виглядав він просто неймовірно. Стильний темно-синій костюм, білосніжна сорочка, запонки золотого кольору.

Деякий час Рамір дивився на мене, зовсім не соромлячись проводити поглядом по моєму тілу.

 - Я сама вирішу. - нарешті відповіла я, стиснувши келих ще сильніше, щоб не видати тремтіння.

 - А потім я діставатиму тебе з в'язниці. - нахилившись, прошепотів мені на вушко.

Свята корона! Щойно Міхаель зробив те саме, але те, як я реагую зараз.... Я повела плечима, бо його подих викликав ще більше тремтіння по моєму тілу.

 - Я більше не попрошу вас мені допомагати. - сказала я.

 - А кого попросиш? Міху? - він непомітно провів пальцем по моєму плечу вниз, до ліктя.

 - Хоча б його. - я намагалася говорити спокійно, хоча всередині.... Коротше, так, як казала Синька.

Він хрипко засміявся. Тільки сміх здавався невеселим.

Бонус ❤️ ❣️ ❣️ Темний. Одна ніч без імен

 8lWQ8yCK

       - Тисни на зображення!!!