Якби мій перший місяць на Букнеті був мемом...


 

Юху! Уже місяць на Букнеті! 
Могла б сказати я. 
Але, якщо чесно, правильніше буде сказати: уже місяць, як я просто "показалася" на платформі. )) 
І ось що я хотіла б сказати. А ви, якщо захочете, можете послухати. 

**Про азарт** 

На старті мій азарт був для мене справжнім маяком. 
Знаєте, таким величезним, як той легендарний маяк із семи чудес світу. 
Здавалося: "Ну все! Зараз я увірвуся сюди — і всі мене побачать! Як засвітю!" 
Ех... Яка ж у мене іноді вітряна голова. )) 
За цей місяць той маяк не згас, але ніби сховався в тумані. І знаєте що? Це навіть непогано. Тепер він більше схожий на звичайний вуличний ліхтар. Не такий великий, зате світить саме туди, куди потрібно )) Бажання знайти свого читача нікуди не зникло. Просто воно стало спокійнішим і реалістичнішим.

**Про ком'юніті**

Спільнота тут дуже різнобарвна. І це класно. Приємно, коли інші автори підтримують, діляться досвідом і дають поради.
Хоча був і кумедний момент.
Під першим блогом мені написали: «Не сміти блогами.»
Ага. Почула. Прийняла. ))
А потім я відкрила стрічку й зрозуміла, що в кожного своє бачення того, яким має бути блог. Хтось ділиться новинами про книгу, хтось анонсує нові глави, а хтось просто приходить поговорити.
І знаєте що? Я несподівано зрозуміла, що найбільше мені подобаються саме такі розмовні блоги. Не тому, що вони кращі, а тому, що після них хочеться залишити коментар. Не тому, що треба, а щоб підтримати розмову.
Бо саме через такі тексти можна познайомитися з людиною по той бік екрана. 
І мені дуже подобається це відчуття. Таке... по-душевному. По-домашньому. )) 

**Про читачів** 

Чесно? Я нічого не очікувала. 
Я знаю цю кухню ще й зі сторони читача. Коли автор тільки з'явився, а книга лише починає виходити, рівень довіри до нього... ну, приблизно нульовий. І це абсолютно нормально. 
Але за цей місяць я зрозуміла ще одну річ. 
Наскільки для автора важливе навіть одне добре слово.
Один коментар.
Один смайлик.
Одна фраза "мені подобається".
Іноді здається, що саме на таких маленьких китах і тримається мій човник. 

Поки що так. 
Якщо за другий місяць назбирається ще якихось відкриттів — обов'язково розповім. ❤️
 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Дана Новак
07.07.2026, 11:34:43

✨❤️✨

Іванна Верес
08.07.2026, 09:32:52

Дана Новак, Дякую))

Все буде добре, я впевнена ❤️

Іванна Верес
08.07.2026, 09:32:42

Morwenna Moon, Буде ♡
Дякую!))

avatar
Люсія Фларен
07.07.2026, 11:34:20

У Вас все вийде! Впевнена, що невдовзі ваші книги обов'язково стануть маяком. І на їх світло йтиме все більше нових читачів❤️

Показати 2 відповіді
Люсія Фларен
07.07.2026, 12:05:27

Іванна Верес, ❤️

Інші блоги
Ось і все. Фінал
Навіть у найтемніших казок є свій останній розділ ⏳ Всередині дивна суміш тиші, полегшення і легкого болю. Так завжди буває, коли відпускаєш історію, яка жила з тобою так довго. Останній акорди пролунали.
Трохи анонсів і картинок!
Чи бояться вампіри привидів? Що саме злякало Вадима, можна дізнатися в "Оберни..." І трохи спойлерів до сьогоднішнього "Котик для Вищого" — А тобі що, й справді цікаво, привиде? — Вадим поставив
Запрошую до новинок ❤❤❤
Анотація: Через борги батька я на місяць опиняюся в будинку жорсткого чоловіка. Про його сім'ю ходить стільки жахливих чуток, що всі стараються обходити їх стороною. Адам Горцев холодний та безжальний,
Візуал до: "Десмонд"
Ален Елшер та Блер Фішер на Мальдівах. В моєму тг є більш відверті фото
Майже фініш
Здається, ще зовсім недавно ми тільки знайомилися з Катею та Андрієм і попереду було ще стільки сторінок, стільки запитань і стільки можливих відповідей. А тепер «Таємниця Борисенка» майже дійшла до фінішу. Ми
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше