Якби мій перший місяць на Букнеті був мемом...


 

Юху! Уже місяць на Букнеті! 
Могла б сказати я. 
Але, якщо чесно, правильніше буде сказати: уже місяць, як я просто "показалася" на платформі. )) 
І ось що я хотіла б сказати. А ви, якщо захочете, можете послухати. 

**Про азарт** 

На старті мій азарт був для мене справжнім маяком. 
Знаєте, таким величезним, як той легендарний маяк із семи чудес світу. 
Здавалося: "Ну все! Зараз я увірвуся сюди — і всі мене побачать! Як засвітю!" 
Ех... Яка ж у мене іноді вітряна голова. )) 
За цей місяць той маяк не згас, але ніби сховався в тумані. І знаєте що? Це навіть непогано. Тепер він більше схожий на звичайний вуличний ліхтар. Не такий великий, зате світить саме туди, куди потрібно )) Бажання знайти свого читача нікуди не зникло. Просто воно стало спокійнішим і реалістичнішим.

**Про ком'юніті**

Спільнота тут дуже різнобарвна. І це класно. Приємно, коли інші автори підтримують, діляться досвідом і дають поради.
Хоча був і кумедний момент.
Під першим блогом мені написали: «Не сміти блогами.»
Ага. Почула. Прийняла. ))
А потім я відкрила стрічку й зрозуміла, що в кожного своє бачення того, яким має бути блог. Хтось ділиться новинами про книгу, хтось анонсує нові глави, а хтось просто приходить поговорити.
І знаєте що? Я несподівано зрозуміла, що найбільше мені подобаються саме такі розмовні блоги. Не тому, що вони кращі, а тому, що після них хочеться залишити коментар. Не тому, що треба, а щоб підтримати розмову.
Бо саме через такі тексти можна познайомитися з людиною по той бік екрана. 
І мені дуже подобається це відчуття. Таке... по-душевному. По-домашньому. )) 

**Про читачів** 

Чесно? Я нічого не очікувала. 
Я знаю цю кухню ще й зі сторони читача. Коли автор тільки з'явився, а книга лише починає виходити, рівень довіри до нього... ну, приблизно нульовий. І це абсолютно нормально. 
Але за цей місяць я зрозуміла ще одну річ. 
Наскільки для автора важливе навіть одне добре слово.
Один коментар.
Один смайлик.
Одна фраза "мені подобається".
Іноді здається, що саме на таких маленьких китах і тримається мій човник. 

Поки що так. 
Якщо за другий місяць назбирається ще якихось відкриттів — обов'язково розповім. ❤️
 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Люсія Фларен
07.07.2026, 11:34:20

У Вас все вийде! Впевнена, що невдовзі ваші книги обов'язково стануть маяком. І на їх світло йтиме все більше нових читачів❤️

Показати 2 відповіді
Люсія Фларен
07.07.2026, 12:05:27

Іванна Верес, ❤️

avatar
Дана Новак
07.07.2026, 11:34:43

✨❤️✨

Інші блоги
Сьогодні діє знижка одразу на дві книги!
«Ті, що не прощають» — історія Данте Морено та Кассандри Віллс. Вони пройшли крізь ненависть, біль, небезпечні випробування й, попри все, знайшли своє кохання. Саме в цій історії народжується їхній син
Від позору, до техніки, до ШІ візуалу...
Коротше малюю я так собі, тому ділюся секретом, як я створюю візуали. Спочатку йде чорнетка від руки, мені здається за референсами генеруються більш виняткові риси облич, але це чисто моя особиста думка. Тож хвилинка криволапого
Промики тут....
Від тих хто читав, приймаю коментарі і буду дуже вдячна))) Красуня яка бісить Чудовиська ❤ (цикл. "Після опівночі "(3 книги) Еля залишилася без роботи і без грошей. Коли подруга запропонувала їй місце няні, це
Друга частина діології безкоштовно*
Всім привіт! Дівчата, хочу порадувати вас в цей складний час і дарую доступ до свого бестселера! "Навчи мене кохати" - Коротше, Наталко, ти мені сподобалася. І я пропоную тобі зустрічатись. - Романе Андрійовичу,
Той самий подарунок
— Гадаєш, проросте? — Воно дуже рідкісне, — відповіла я, акуратно підсипавши ще землі. — Але при правильному догляді і з правильною магією... — Правильною магією? — перепитав він. —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше