«Книжкове лото» від Уляни привело мене до твору авторки Світи Лани під назвою «Вибір Місандеї». Жанр - темне фентезі, піджанри - пригоди, еротика, слеш.
Скажу одразу, такі жанри трохи не моє. Окрім хіба що пригод. Але тим цікавіше було знайомитися з книгою й виходити, так би мовити, за межі власної зони комфорту.
Події відбуваються у країні під назвою Садаліт, частина мешканців якої має магічні здібності - володіє стихійними чарами. Головна героїня Місандеї Айсвент - маг льоду (мені одразу згадалась Ельза з Діснеївського мультфільму))
Правитель королівства доручає дівчині таємну місію - дістатися до покладів магічного й надзвичайно цінного мінералу в одному з віддалених графств. У супровід їй призначають трьох молодих людей, серед яких протягом чотирнадцяти днів мандрівки вона має обрати нареченого.
Ось саме момент із нареченими здався мені дещо штучним, бо мотивів короля не розуміє навіть сама Місандеї. Але як вірна піддана королівства й любляча дочка свого батька, який також підтримує ідею правителя, вона погоджується на цю авантюру.
До речі, про батька…
Стосунки Місандеї та Стронга Айсвента дуже теплі. Аж занадто. Дівчина постійно переживає, як же татко буде без неї, ревнує його до інших жінок і взагалі дуже показово демонструє комплекс Електри… Ну, принаймні, мені так здалося.
Татко теж не відстає: дарує сукні, палко обіймає й несе на руках двадцятиоднорічну дівчину, втомлену після балу, до покоїв. Чомусь саме це викликало в мене підозру, що між ними панують не зовсім здорові стосунки.
А от до залицяльників питань немає. Всі троє нівроку: м’язисті, треновані, кожен зі своїми впізнаваними рисами.
Блек - зухвалий і самовпевнений друг дитинства, маг вогню, брюнет. 
Сандор - кремезний, саркастичний маг грому та блискавок, рудий. 
І Еліас — вихований, витончений принц ельфів. І, звісно, довговолосий блондин. 
Усі як на підбір. Не дивно, що в юної Місандеї підкошуються ніжки при погляді на кожного з них, у такій компанії важко тримати голову холодною.
Окрім оповіді Місандеї, авторка веде кілька паралельних сюжетних ліній від першої особи, але з ними я поки не до кінця розібралася. Є бранець, який воліє померти. Його катують, але навмисно не добивають. І є ще дехто - поки безіменний герой, хтивий, чуттєвий, той, завдяки кому розгортається слеш-лінія.
На цьому увагу особливо не акцентуватиму, але зазначу: розповідь від першої особи чоловічого роду авторці вдається. Героям та їх почуттям віриш.
Найбільше в історії мене зачепив флешбек, у якому описується молодість Стронга, зокрема, заручини із нареченої та поєдинок у магічній школі - спочатку з професором, а потім із таємничим брюнетом. Дуже гарна динаміка бою із застосуванням стихійної магії.
Загальне враження. На початку читати було дещо важко через велику кількість пунктуаційних помилок, але в наступних розділах їх, здається, стало значно менше, схоже, авторка зайнялася редактурою.
Час від часу трапляються орфографічні помилки. Наприклад, «не має» у значенні «нема» або «в ночі». Насправді це дрібниці, але вони періодично впадали в око.
Історія, на мою думку, сподобається любителям романтичного фентезі з натяком на еротику. Мова твору жива, не перевантажена, але й не бідна. Персонажі впізнавані, особливо голос  Місандеї, її іронія, гумор, різниця між тим, що вона промовляє вголос, і тим, що сидить в її думках. 
З кожним новим розділом додається нова інтрига, але, як на мене, основна лінія дещо слабша за другорядні.
На даний момент мною прочитано 8 розділів із 8 доступних, і ось що можу сказати: наразі мені не настільки цікаво, який вибір зрештою зробить Місандеї, наскільки - хто ж той бранець і що такого загадкового сталося в молодості Стронга Айсвента.

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/vibr-msande-b458900