"Мені подобається твій морок." - головна фраза всієї історії. Принаймні я так думаю))

Бо це фраза про кожного.

Ми всі хочемо, щоб колись хтось подивився на наші найтемніші сторони і сказав: "Я бачу їх." "І вони мене не лякають."

Головні герої жили з відчуттям власної неповноцінності. Ні,вони зовсім не були слабкими. Якраз навпаки. Маю на увазі глибинне, внутрішнє відчуття. 

Інгрід: "Я перевертень без вовка."

Ерік: "Я монстр."

Вони обоє починають книгу однаково. Не вірять, що заслуговують любові.

А під кінець історії -  дозволяють одне одному перестати себе ненавидіти. Через довіру, прийняття і підтримку. 

Це, на мою скромну авторську думку, і є справжнє кохання. 

Княгиня з Півночі