Скільки сидів, ждав, ждав, але всьотаки є?

Ніколи не думала, що в мене вистачить сил сісти і редагувати свою першу книгу, але коли поставила останню крапку на душі стало легко, ніби спіймала дзен

Історія Алекса і Мері, давно дійшла до кінця, але сьогодні вона змогла дихати на повні груди. Це як дивитися на торт, який нарешті дозволили їсти)