Night Update: до прочитання) ✨

Я нахилила пістолет трохи під іншим кутом, і матова поверхня на мить зловила світло.

А. В.

Я мовчки перевела погляд на Влада.

Він уже встиг пройтися кімнатою й тепер без особливого інтересу перегортав якусь книжку на полиці, ніби подарувати комусь персонально виготовлену зброю — це така сама буденна справа, як заварити чай.

— Це… мені? — запитала я і відразу подумки вилаяла себе. Найдурніше питання, яке взагалі можна було поставити.

— Ні. Твоїй сестрі, — саркастично відповів чоловік, навіть не піднімаючи очей.

Я фиркнула.

— Судячи з ініціалів, їй би він пасував значно більше.

Здається, останню фразу я сказала трохи різкіше, ніж планувала. Влад нарешті закрив книжку й повернувся до мене. На його обличчі не було звичної насмішки.

Він повільно підійшов ближче й сів на край ліжка. Не надто близько, але достатньо, щоб я знову відчула знайомий запах його парфумів.

— Він справді для тебе, — тихо промовив Влад. — Я знаю, що ти давно хотіла власний пістолет.