Вітаю, мої чудові.

Днями я залізла у свою бібліотеку на Букнет і виявила, що там купа книжок у черзі на прочитання. Я ще та хом’ячка, яка збирає у запаси все цікаве)))

Але так само багато книг і у моєму архіві. Ніколи не видаляю книжок із бібліотеки після прочитання, завжди переношу у архів, бо часом хочеться перечитати дещо і там вони завжди під рукою.

Перша книга Марії Залевської "Мене звати Ася".  Новелла. Анотація: Що, якщо ти знайшла у власній квартирі чужі трусики? Що, якщо ти руда, а волосся в ванній кімнаті чорне? Що, якщо після розлучення ти впадеш у депресію, втратиш роботу, друзів і все, що надавало життю сенс. А на носі найчарівніше свято - Різдво. І ти зустрічаєш Його. Харизматичного, одруженого, з яким ти вже один раз зустрічалася, але він тебе не пригадує. Коли він напише і запросить тебе на каву - твої дії? Погодишся або відмовиш? Що візьме верх: бажання поринути з головою у цей буревій карих очей чи залишитися осторонь, бо твоєму розбитому серцю ні до чого нові травми?

Рівний, чесний до останньої крапки сюжет. І несподіваний, але на диво логічний фінал. Це перше, що я прочитала у неї і далеко не останнє. Хоч Марія зараз пише романи (до речі, чудові), але особисто я вважаю її королевою новелістики на Букнет. Її коротка проза — це чисте задоволення для гурманів.

Наступна книга "Дорога із бурштину" Анни Ліє Кейн Фентезі. Анотація: Рятувати принцес, королівства й увесь світ від великого лиха мусять славні герої та героїні. Світ має бути просякнутий справедливістю, а добро — перемагати зло. Світло повинно прогнати темряву, а біле — перекрити чорне. Такий усталений порядок. Але що робити, якщо я і є те саме зло, яке мають винищувати герої? А історія пишеться червоним по білому — кров’ю по снігу. Чи увійде в літописи оповідь про Дитя Ночі, втягнуте у павутиння інтриг, що стало частиною історії про дівчинку, яку жадало все королівство, чаклуна, якого боявся Конклав, та… бурштин?

Я читала книжку у процесі і ще жодного оновлення не чекала з таким нетерпінням. Протистояння Шери і Мора — це статична електрика кожної секунди. Добре прописаний бекграунд героїв, який відкривається поступово, уривками і натяками, вимушена співпраця і тяжіння, яке ніхто з них не хоче визнати до останнього. Особлива історія, яку я обов’язково перечитаю.

І остання на сьогодні книга, це "Фрагма" Олекси Чорної Наукова фантастика. Анотація. Я виявив себе у світі, де закони фізики й часу не завжди працюють так, як я звик. Обличчя в дзеркалі не здається мені знайомим. Я не пам'ятаю нічого до цього моменту і маю тільки два спогади: 1) куртка, яку я тримаю в руках, мені не належить, 2) ім'я Карел. Можливо, воно належить мені?

Я планую розібратись з тим, як влаштований цей світ і дізнатись, хто я. Бо, здається, ці питання пов'язані більше, ніж можна припустити.

Насправді неймовірна історія. Я ненавиджу її так само сильно, як і люблю. Загадка на кожній сторінці. Навіть коли в моменті я була абсолютно впевнена, що нарешті знаю правду, наступні десять сторінок товкли мене писком об стіну неможливості моїх здогадів))). А потім знов крутий поворот. І знов купа питань. Думаю, я замучила авторку своїми коментарями і постійним вимаганням продовження.

Якщо ви любите загадки, дахозносні головоломки і готові до того, що ви не будете ні у чому впевнені до самого кінця, то вам сюди. “Фрагма” зламає вам мозок. Гарантую.

Якщо ви ще не знайомі із цими творами — щиро раджу.

А ще, напишіть у коментарях назву книги, яка вам запам’яталась наййбільше. Хочу поповнити свою бібліотеку)))

З любов’ю, Христя