Гарної днини та хороших спокійних вихідних!

Запрошую одразу до двох оновлень. 

"Танго з мажором"

— Маленька, не кіпішуй. Тепер пізно. Бо тепер ми по один бік барикад.

Відштовхую його і фиркаю.

— Іди до біса. В мене свої барикади, і для тебе там місця нема.

Після цих слів подаюся до важких дерев’яних дверей. Та йду на вулицю. Я просто хочу додому. Я перенервувала, і тепер почуваюся, мов вичавлений лимон. Сил нема зовсім.

Молюся, хоч би Боярський не наздоганяв. Зараз спіймаю таксі і поїду до свого улюбленого парку у столиці. Погуляю, погодую голубів, заспокоюся і тоді поїду додому. Не хочу, аби бабуся щось запідозрила. Вона в мене ще той Штірліц, помічає всі дрібниці.

Але достатньо було мені опинитися на сходах, і я розумію, що зробила дурість, пішовши від Боярського. Бо гальорка, яка щойно стояла у фоє, тепер на чолі з Юровим та Беллою стоїть внизу біля сходів. І відповідно всі їхні погляди спрямовані на мене. І тепер мені ні втікати, ні йти вперед. Бо гидких слів так чи інакше з їхнього боку не уникнути.

Танго з мажором

"Дика фурія для магната"

Цілу ніч я крутився без сну. Мені снилися зради Нінель, і я більше втомився за цю ніч, ніж виспався. На ранок мене чекала клініка. Де довелося заплатити втричі дорожче за екстрене проходження обстеження, і вуаля, за три години я вже їду додому.

Задоволений собою. На щастя, основні аналізи показали, що я здоровий, а інші будуть готові до п’яти днів. Але це вже більше — я пройшов обстеження з власних міркувань та безпеки. Тому щиро сподіваюся, що там усе теж ок.

Приїхавши додому, тішуся, що зараз поснідаю та маю ще достатньо часу, аби поспати та почуватися нормально на батькових заручинах.

Але замість сніданку мене у вітальні чекав неприємний сюрприз. Розвалившись на дивані у коротюсінькій сукні, мене чекала Нінель. 

Дика фурія для магната..

❤️❤️❤️