Вітаю, любі букнетівці!❤️

Оновлення вже у ваших книжечках, тож запрошую до прочитання:

— Це не готель, — чоловічий голос звучить різко, і я навіть здригаюся. — Квартира. Поживеш у ній, поки Алевтина не прийде до тями.

Він дістає з бардачка ключі й виходить першим. Я ж залишаюся сидіти й приречено роздивлятися власні руки з думкою: «Навіщо я йому зізналася?»

Кілька секунд оглушливої тиші розтинає звук відчинених дверцят.

— Ходімо.

— А якщо я не хочу?

— У мене вистачить сил занести тебе на руках, — відповідає... спокійно?

Виходжу.

Він знову накидає на мої плечі піджак. Укутує. Я вперше вдивляюся в його обличчя, яке саме зараз здається мені відносно спокійним. Але відчутна напруга між нами усе ще є. І від того важко дихати.

Читати тут✨️

Мій телеграм✨️Спільний телеграм

Обіймаю кожного і кожну!

Тихої, мирної нічки, українці! ❤️