ЗАРАДИ ТЕБЕ! - ЗНИЖКА.

 - Міє,ти просто ВАУ!
- Не потрібні мені твої компліменти, в нас не побачення. Ти просто водій і везеш мене розважатись,так що підбери щелепи і поїхали.- знов ввімкнула пихату мажорку.
- Як скажете, ваша пихатість! - відчиняю задні пасажирські дверцята і вона сідає.
- Я бачила як ти розмовляв з Марго. Що вона хотіла.- запитує Мія в дорозі.
- Вона щось задумала. Будь обережна. - відповідаю.- Їй щось від тебе потрібно.
- Від мене всім щось потрібно.- сумно посміхається.-Чи тобі цього не знати...
- Міє! Чорт!  Та скільки разів потрібно повторити?  Нічого мені від тебе непотрібно. Ну точніше потрібно, звісно. Але не те, що ти думаєш. -в неї спалахують щоки і я розумію, що вона в своїх думках, пішла навіть далі, ніж я мав на увазі. Гм. Посміхаюсь . Навіщо ж ти впираєшся моя радість, якщо хочеш мене не менше, ніж я тебе?

УРИВОК

На   обідній  перерві,   я   практично   не    слухала   дівчат,   замислилась    про    те,   як   можна    відмазатись    від   такого   веселого   "вечора",   який    мене    чекає.

     - Що   скажеш    Соломіє?   Влаштуємо    йому   посвяту ? - сміється   Мілана. 

     - Ви    про   що?  - перепитую   звернувши   на   них    увагу.

     - Ти   де    літаєш?   Про   новенького   четвертокурсника.   - відповідає   Ірина.

     - А   що    з   ним    не    так? - знов   запитую.  Не    можу    в'їхати ,  що    в   мене    хочуть...

     - Він   якийсь    злидар.  Одяг   потасканий   і    якийсь...  риночний.   Дивно ,  що    він   взагалі      сюди    потрапив. -   пояснює   Мілана.

    - Наче   ти   знаєш ,   як    виглядають   риночні   речі. - регоче   Ліза. 

     - Він   мені    не   заважає.   Поки   що. -  відповідаю.

     - Казала   Лілька ,   що   він   гарний . Та   я   його   ще   не    бачила .  Цікаво .  - роздивляється   Ліза   по    сторонах. - Не   бачу   я   тут   новеньких.  -  Самій   стало   цікаво   і    я   теж   роздивляюсь    студентів .   

     Мене   відволік    звук   вхідного   повідомлення    на    мій    телефон.   Витягаю    його    з    сумочки   і    на    губах    розпливається    щаслива  посмішка.

 Рома

   Привіт  Міє!   Давай   сьогодні    зустрінемось,  погуляємо.   Хочу   тебе   побачити.

 Відразу   відписую 

  Привіт   Рома!  Я   не   проти.   Куди   підемо? 

  Рома

   Чудово!   Давай   зустрінемось   біля   входу    в   парк   о   17:00 .   Зможеш? 

Я    зависла.  Парк?   Що   можна   робити    в   парку?   Я   була   там   ще    в   дитинстві   з   мамою... Хоча...  Яка    нафіг   різниця ?  

Відписую

  Я   приїду.  До   зустрічі   Рома! 

Рома

  До   зустрічі   красуне.

    - З  ким   це   ти   переписуєшся?   Що   за   Рома? - запитує   Мілана   і    я    тільки   тепер   розумію,   що    вона    читала    нашу    переписку.  Ховаю   телефон.

    - Ти   що   взагалі   охринівша?  Якого   біса   пхаєш   свій   ніс,     куди   не   треба? - вона   зблідла.

    - Вибач!   Я   не    думала   що    в    тебе   є    від    нас    таємниці.   Ми    ж    подруги. - надуває   накачані   губи.   Скептично   підіймаю   брови.

     - Як   звати    мою   кішку? - запитую   дивлячись   на   Мілану.  Розвертаюсь   до    Лізи .  -  Який    мій   улюблений   колір?  - потім   до  Ірини . - На   що   в   мене   алергія?  Ви   знаєте    про   мене   хоч   щось?   Подруги.   Крім   того ,   що    я    популярна. - підіймаюсь   і   беру   свою   сумочку.  Дівчата   зависли   і   дивляться   в   свої   тарілки.   Підходжу    до   Мілани  і    кладу   руку   їй   на   плече.  - Не   ламай   голову ...  подруго.   В   мене   немає   кішки. - розвертаюсь   і    виходжу   з   їдальні.  Дістали!  

     Після   останньої   пари ,   швидко    збираюсь   і   тікаю    в   своє   авто,   щоб    не    пересіктись   з    Платоном   і   не   зламати   собі   кайф.   Не   хочу    я    вечеряти    з    його   сім'єю,   в    мене   з'явились   плани,   набагато    цікавіші...

       Під'їжджаю    до    парку    раніше   назначеного   часу   і    продовжую    сидіти    в    автомобілі    чекаючи    Рому.   Хлопець   прийшов   пішки ,  сперся   сідницями   на   паркан  біля    входу   в    парк ,   запхнув   руки    в    кишені    і   діставши   свій   телефон    занурився    в    нього.  Він   одягнений   в   сині   потерті   джинси   і   чорну   толстовку ,  на   голові   капюшон.  Виглядає ,  наче  вуличний   поганий   хлопець,   з   американських   фільмів.

Посміхаюсь.  Мені   навіть  це   подобається   і   рухи   його   подобаються... Такі   легкі ,   невимушені ,   нічого   зайвого...  Виходжу   з   авто   і   йду   до   нього.   Рома   підняв   голову,  побачив   мене   і   посміхнувшись   рушив   навпроти.   Як   тільки   підійшов   ближче,   поклав   долоні    мені   на   обличчя   і   впився   в   рот   гарячим  ,  пристрасним   поцілунком.   Ох   чорт!!!  Я   такого   не   чекала...   І не   змогла   стримати  стогін   задоволення.   Рома   притяг   мене   впритул  і   обійнявши   за   талію   продовжив   цілувати.  Від   його   губ   і    наполегливого ,   зухвалого  язика,   підкошуються   коліна   і   тіло    починає   тремтіти.  Мізки   розплавились   і   розтеклись   в   невідомому   напрямку .    Збожеволіти   можна!   Невже   таке   буває???   І  це   лише    поцілунок...  Що   ж   було   б   зі   мною,   якби   ми   кохались?  Від   цих   думок    кинуло    в   жар   і   я   обійняла    його    за    шию,   притискаючись   сильніше   до    його    тіла.

     - Готель   за   рогом.   Безсоромні!   Тут   діти   ходять. - приводить   до   тями    чиєсь   невдоволене   бурчання.  Розплющую   очі    і   розумію,   що   Рома   цілуючи   дивиться   на   мене.  Це   теж   мені   шалено  сподобалось.  Його   погляд   сп'янілий   і   повний   бажання   продовжити...  Мої   щоки   спалахують   ще   більше,  якщо   це   можливо...  А   він    продовжує   мене   цілувати,  але   тепер    дуже  ніжно   і   гладить   великими   пальцями    щоки.   Видно    йому    теж    до    лампочки,   хто   і   що    про   нас   подумає. 

    - З   вчорашнього   вечора    про   це    мріяв . - хрипло   промовляє   відірвавшись   від    моїх   губ. 

    - Я   теж.  - шепочу.  Він   посміхається   і   цілує   мене   в   ніс.

     - Йдемо? - бере   мене   за    руку    і    тягне    в   парк.   Ку-куди   завгодно . - підказує   затинаючись   моя   розплавлена   свідомість...  

ГАРНОГО ВЕЧОРА І ТИХОЇ НОЧІ.