— Доброго ранку, — хлопець піднімає погляд, ловлячи мене на гарячому.

Завмираю на місці, нервово ковтаючи повітря. Він же ж не помітив, що я так на нього витріщаюся, правда? Міцно стискаю края футболки пальцями.

— Доброго... — вичавлюю з себе й опускаю очі. — Я...

— Голова болить? — Елрой відкладає телефон, уся його увага повністю зосереджена на мені.

— Угу, — киваю й умить кривлюся від хвилі пекучого болю.

Хлопець мовчки зістрибує зі стільця й підходить до навісної шафки. За кілька хвилин він уже ставить переді мною склянку води й блістер із таблетками.

— Випий, стане краще, — підсовує трохи ближче.

Зачіпляюся очима за назву ліків. Але я про такі навіть не чула. Але, не стане ж він мене труїти, правда?

Слухняно випиваю одну таблетку й ставлю склянку на місце. У голові аж роїться від думок. А чи дійсно той поцілунок був? Чи то вже були дивні фантазії мого мозку. Елрой поводиться так, ніби ні... Але, чого я тоді опинилася в його ліжку?

Історія тут