Після фіналу книги «Примарна надія» чимало хто гадав, що ж станеться з «Левіафаном-2». Яка доля на нього чекає та чи зможуть знайти спільну мову земляни й лемурійці? Нова глава дасть відповідь. Вона покаже, на що здатні представники двох різних видів перед обличчям прадавнього жаху.

Іноді війна не лише відбирає. Всупереч усьому, вона змушує народжуватися тому, що інакше ніколи б не з’явилося на світ. Наприклад — щирому, скріпленому кров’ю союзу.

✨♥️✨

У новій главі ми побачимо, як цей союз матеріалізувався в металі. Відновлений «Левіафан-2» — це не просто сплав земних модулів та чужих технологій. Це символ виживання. Адмірал Аваков повертається на борт корабля, який ще нещодавно нагадував скелет викинутого на берег чудовиська, а сьогодні зустрічає його гулом сотень важких машин і хижими силуетами «Феніксів».

Навіть після всього, що йому довелося побачити за роки служби, цей корабель і досі справляв враження, до якого неможливо було звикнути. Він займав майже весь простір огляду, витісняючи собою і зорі, і саму звичну геометрію космосу. На тлі Етернії він здавався не просто бойовим кораблем, а окремим штучним світом — похмурим, важким, чужим і водночас уже майже рідним.

Дев’ять довгих місяців цей поранений титан заліковував свої рани на орбіті Етернії.

І тепер він знову виглядав так, ніби був готовий пережити ще одну війну.

А ще ми познайомимося з Етернією — прекрасним світом, який приймає біженців із Леди та інших планет, на які накинули оком харонські завойовники. Це дивовижне місце тепер змушене пристосовуватися й гарячково розвиватися, щоб просто вижити.

З цієї висоти вона здавалася майже нереальною — надто красивою, щоб належати світові, який пережив війну. Безкраї аквамаринові океани мерехтіли у променях місцевого світила, ніби їхню поверхню вкривало рідке скло. Сім материків, розкиданих по планеті, вирізнялися на тлі води густими масивами лісів, серед яких сяяли велетенські папороті та деревоподібні форми рослинності, наче сама природа тут не знала, що таке скромність. Уздовж узбереж широкими смугами простягався яскраво-помаранчевий пісок, надаючи континентам майже намальованого, неправдоподібно мирного вигляду.

На борту «Левіафана-2» багато чого вирішиться найближчим часом. Упевнений, ви захочете дізнатися, що саме відбувається в системі Скарца. Тож я запрошую вас пошукати відповіді на ці запитання разом із героями книги «Химера».

✨♥️✨

«Химера».

«Примарна надія»