Спускаюся на вечерю разом із Діаною. Дідько! Я і забула, що сьогодні в Георганова гості. А сама ж передавала повідомлення від Назаренка економці! Плюс чотири персони на вечері.

Роззява. Я була впевнена, що вони всі — чоловіки, або дві пари. Але три чоловіки й одна жінка… Я не була до цього готова. Краще б я залишилася у своїй кімнаті. За свій одяг мені не соромно — спідниця і блузка, стильні та практично нові, туфлі-човники на невисоких підборах… Зачіска так собі, але не розпатлана.

Та бізнес-леді окинула мене таким поглядом, ніби я вийшла в домашньому халаті й у засмальцьованому фартусі. Вона має рацію — мені точно тут не місце… Але відступати пізно. Сідаю поруч із Діаною.

Назаренко і… його дама, сидять навпроти. Ледь кивнувши мені, Григорій відвертається до жінки, продовжуючи явно захопливу розмову. Жодного разу не бачила досі, щоб він так широко посміхався. Ні в ресторані, коли ми з ним вечеряли й, здається, подружилися. Ні навіть коли він розповідав мені про Шерхана.

Намагаючись, щоб це не виглядало так відверто, спостерігаю за цією парочкою… Вони сидять поруч, і Григорій повернувся до неї впівоберта. Одна рука спирається на стіл, а інша… лежить на спинці її стільця. Одному богу відомо, що зараз роблять його пальці.

Подають їжу, і я не підводжу погляду від своєї тарілки. Навіщо? Я і так чую його хрипкий, ледь муркотливий голос і її хихикання…

ДАЙ НАМ ШАНС

Оновлення щодня о 00:00!