Привітик, мої любі, мої найпрекрасніші читачі! ❤️

Перед тим як підірвати цей вечір гарячими спойлерами, я хочу зупинитися і сказати вам ВЕЛИЧЕЗНЕ ДЯКУЮ. Ваша підтримка передплати книги «Не твоя дитина. Повернення тирана» — це щось неймовірне. Кожна ваша покупка, кожна зірочка, кожен палкий коментар — це величезна цінність для мене. Ви надихаєте мене писати навіть тоді, коли за вікном глибока ніч. Дякую, що купуєте, читаєте та проживаєте цю складну історію разом зі мною! Ви — моє серце! ?

А тепер... тримайтеся міцніше, бо опівночі вийде розділ, на який ми всі так довго чекали. Карти відкрито. Таємниці знищено. Марк Черняк дізнався правду, і цей момент розіб'є чимало сердець.

Ловіть ексклюзивний уривок нічного оновлення прямо зараз:

Без зайвих слів, повільним, навмисно ефектним і страшним рухом я заліз у внутрішню кишеню штанів. Мої пальці намацали складений вчетверо аркуш цупкого білого паперу. Тот самий офіційний бланковий документ медичної лабораторії «Генетикс-Лаб», який я роздрукував в офісі холдингу, залишаючи краплі власної крові на документах. Моя права рука все ще була туго перев'язана носовою хусткою, крізь яку вже просочилася бура, потворна пляма від порізів розтрощеної ручки столу, але я не відчував цього болю. Весь мій біль зараз був зосереджений у цьому папері.

Я з силою, з хлестким, різким і гучним звуком кинув цей аркуш на стіл прямо перед її обличчям. Папір розгорнувся від удару, демонструючи жирні чорні літери, круглі печатки та складні таблиці з генетичними маркерами й хромосомами.

Єва слухняно опустила погляд на стіл. Я пильно спостерігав за кожною мікромімікою її обличчя. Спочатку на ньому відбилося повне нерозуміння, потім — легке здивування, а в наступну секунду відбулося те, чого я чекав. Вся кров миттєво, за одну мить відлила від її обличчя. Вона стала смертельно, мертвотно-блідою, наче шматок надгробного мармуру. Її губи посиніли й затремтіли, а пальці, які так судорожно тримали кардиган, безсило розтиснулися й упали вздовж тіла. Вона втратила весь свій захист.

Вона дочитала до самого кінця. До того самого жирного, підкрелкового рядка, який назавжди знищив її брехливий світ: «Ймовірність біологічного батьківства: 99,99%. Можливість іншого тлумачення повністю виключена».

Ну що, готові побачити, що Марк робитиме з цією правдою далі? Зустрічаємося в коментарях рівно о 00:00!

Фінішна пряма «All Inclusive для ворога»!

Поки в одній книзі кипить смертельна образа, у нашій безкоштовній літній історії «All Inclusive для ворога» герої вже й самі капітально заплуталися. Що це між ними — звична затята ненависть чи почуття, від яких більше неможливо сховатися?

Ми офіційно вийшли на фінішну пряму, і новий розділ уже чекає на вас на сайті! А для тих, хто ще не встиг зазирнути — ось неймовірно ніжний та глибокий уривок:

І я заспокоїлася. Шум крові у вухах змінився мірним шипінням легеневого автомата.

Ми почали повільно занурюватися. І це було фантастично. Але найфантастичнішим було не підводне царство Криту, а те, що відбувалося між нами. Артем не відпускав мене ні на секунду. Його велика долоня надійно тримала мою руку, переплітаючи наші пальці під водою, а друга рука перманентно знаходилася на моїй талії, скеровуючи мої рухи і захищаючи від непередбачуваних підводних течій та хвиль.

Коли повз нас пропливав косяк сріблястих риб, він притягнув мене ближче, і я спиною відчула гаряче (навіть у прохолодній воді) тепло його тіла. У цей момент до мене раптом прийшло чітке, приголомшливе усвідомлення: він робить це не через наш безглуздий мільйонний договір на паперовій серветці. Йому не потрібно було так відчайдушно, до білих кісточок на пальцях, тримати мене за руку на глибині п'яти метров, де нас ніхто не бачить — ні Олег, ні Анжела, ні капітан яхти. Він дбав про мене, тому що я була йому справді, до біса дорогою. Мої оголені нерви оголилися ще сильніше, і серце застукало з новою, зовсім не панічною, а солодкою силою.

Дівчата, діліться враженнями: яка з цих двох сцен сьогодні влучила вам у саме серце? Чекаю на ваші теорії та коментарі! ?