Блог номер два про типажі. Цього разу жіночі.
Мабуть, всі помічали, що протягом історії людства була популярною різна зовнішність. В голодні часи - розкішні фігури, в ситі часи - тендітність, викохана дієтами. Колись вважався красивим маленький ротик і "драконячі" очі ( великі, витрішкуваті, майже без вій). Тепер тонка талія, а в середньовіччі - дуже жіночним вважався невеликий животик, красуні ходили, випинаючи його, і пояс низько на бедрах мав підкреслювати це.
Та незважаючи на моду, збереглися всі типажі зовнішньості. А отже, ми можемо щиро вважати красивим ось це, а вибирати для себе щось інше - те, що нам справді подобається. Навіть не усвідомлюючи цього.
Цікавіше, що схожим чином це працює і з характерами. Тут важливо відзначити, що не з моральними якостями, а саме характерами.
Які типажі найчастіше використовують автори Букнета? Жертви ( ніжне створіння, оточене нещастями, несправедливістю і можливо з дитиною на руках) і бунтарки ( зазвичай така героїня з усіх сил пручається долі, патріархату і утискам для того щоб в результаті отримати все це, але з бажаним чоловіком)) Виключення, звичайно, є.
Насамперед, у авторок, що пишуть про жіноче домінування. Звичайно, якщо це еротичні твори, то це певна вузька сфера. Але якщо вони ширші, то результат досить цікавий.
До того ж, я помітила ще одну тенденцію - жіночі персонажі частіше починають вирішувати проблеми. Тобто не знайти чоловіка, який їх порішає, а героїні потрібно всього лише стратегічно його причарувати. Ні, тепер жінка планує і реалізує. Або діє в тандемі, але не на допоміжних ролях.
Таких творів не так багато і я розраховую, що ви допоможете мені поповнити колекцію) А також нагадаєте мені про інші типажі, наведете приклади. Бо ж не може бути, щоб їх не було)
А це ті автори, яких можу запропонувати я ( і саме смішне, що це ті самі, в яких і чоловічі персонажі оригінальні) :
Наталія Шаграй, Мрія Чарівна, Морвенна Мун ( цю авторку я сама не читала, але там інакше бути не може), Анні Флейм ( не всі твори, але є), Наталка Черешня, Ганна Літвин, Юлія Богута, Юлія Манюта, Устина Цаль ( має кілька таких творів)...
От, і мало не забула! Рома Аріведерчі - це особливий автор, насамперед тим, що практично всі його твори можна сміливо екранізувати. І це були б чудові, легкі слр з детективною лінією.
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКоли я навчалася на психолога, під час тренінгу довела свою одногрупницю до сліз. Це було не зі злоби — я просто вказала на те, що вона приховувала не лише від себе, а й від інших. Викладачка з практичної психології запитала мене, як я так швидко помітила її вразливе місце і чому не промовчала. Мені тоді не було цікаво зближуватися з усіма, я знайшла одну людину, з якою було цікаво говорити, і цього мені вистачало. Для мене відповідь була очевидна: всі вони здавалися схожими типажами, і я перелічила це.
Тоді моя викладачка сказала: «Ти не можеш так говорити про інших, поки не подружишся з ними й не дізнаєшся їх ближче». І справді, не лише в «Букнеті» переважають такі головні героїні — інколи твір має подвійне дно. Те, що на перший погляд здається кліше — «знову сильна й незалежна» або «знову беззахисна» героїня — може виявитися помилкою першого враження.
У моїх книжках персонажі можуть спершу виглядати типовими, але згодом вони розкриваються один перед одним, і ми дізнаємося їхню історію. Чи залишаються вони тими самими типажами, до яких ми звикли? Так. Чи це погано? Ні. Адже навіть у житті ми маємо свої типажі, і кожен із нас несе набір рис, характерних саме йому.
Дієз Алго, Зрозуміло
Типажів є багато. Типове стерво, наприклад, у якої все є, але треба ще більше. Зустріла таку в книзі Ларії Ковальської, яку нещодавно рецензувала. Або типова дурепа, яку ніщо не примушує чинити дурість, але вона без того жити не може. Персонаж надзвичайно цікавий. З літератури так швидко нічого не пригадую, але в житті зустрічала.
Дякую за ваші цікаві блоги. Завжди читаю їх із задоволенням.
Єва Ромік, Вони часто є в другорядних гг, а от щоб у головних... До речі, якось читала твір, де гг була отака дурепа. Як вона мене бісила... Воно, звичайно, по-різному написати можна. Можна щиро тішитись, а можна отак.
Автори дійсно класні і ви підмітили багато нюансів.
Дозволю собі продовжити вашу розповідь і додати до колекції «Тихоню», - вона і не жертва, але точно не бунтарка. Не говорить зайвого, часто відрізняється інтелектом, проте позбавлена корисливості. Проблеми свої вирішує послідовно, обираючи найменш помітний шлях, бо звикла знаходитися в тіні, охоче відгукується на допомогу іншим . Та незважаючи на це, часто реалізовує себе. У мене є схожий типаж «Рута. Та, що вірить в кохання «
Любава Олійник, О! Стелла з мого циклу типова тихоня
Ще раз дякую за згадку і взагалі подібні блоги) Завдяки вам я відкр ла для себе Ганну Літвін і Катерину Винокурову, одні з моїх улюблених авторок на платформі)
Мрія Чарівна, Дякую, я завдяки вам теж дізналася про цікавих авторів))
у моєму циклі Аля стовідсоткова бунтарка. Стелла явно не жертва, просто дуже гарна дівчина. Наталя жертва, яка вирвалася з клітки. Згодом дізнаємося, потрапила вона в пастку з квартирою чи ні. Ну якось так
Пацюк Червоній, ♥️♥️♥️
Я підсвідомо уникаю в жіночих персонажах жертовності. Не люблю такі типажі ні в літературі ні в принципі в житті. Думаю що це скоріше всього обумовлено суспільством в якому ми живемо і в тому що воно диктує все таки жіночу самостійність.
Агнія Бурне, Валерія точно не жертва і не бунтарка. Просто у неї аналітичний розум розвинутий так, що ворогам мало не здаватиметься
І здебільшого так чи інакше все зводиться до того, що вона «особлива». Хоч у книзі можуть бути присутні десятки інших персонажів, які об'єктивно розумніші, сильніші, добріші тощо, – все одно вся основна тусовка має бути навколо неї, найгарніший хлоп на селі дістанеться їй, а решта пожалкують, що її ніколи не помічали, або остаточно впевняться, наскільки вона крута.
Знаємо такі твори)))
Олексій Цапович, Погоджуюсь. Але це в кожному жанрі так - головний герой, з яким ототожнює себе читач і є на першому місці.
Нам так часто нав'язували стандарти краси, що часом важко від них звільнитися. Іноді навіть не здогадуєшся, що тобі насправді могло подобатися зовсім інше, якби не привчали до того, що ось це — гарно, а це — погано.
Дієз Алго, Так і є. Бо, крім зовнішності та загальноприйнятих стандартів, існує щось, чого не передати словами: той особливий зв'язок, коли відчуваєш, що людина — твоя
хз, ніколи не писав ані жертв, ані бунтарок... Це якось... так собі...
Марк Лис, І це вам плюс))
Ого! Який цікавий розбір! Але як на мене краще коли типажі не "Чисті" а є щось трошки звідси, трошки звідти...
Анастасія Газе, Цікаво, що більш різноманітні і "життєві" типажі зустрічаються в творах НФ чи фантастики, жаху. Очевидно, там ця різноманітність грає на руку жанру, коли з гг не потрібно робити сексуальний об'єкт. І хоч наголос робиться не на характерах, але тим не менш....
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати