♥️ Сьогодні додалося ще три розділи до оповідання «Я (не) спік інгліш». Загалом шість, а це вже половина. ♥️

Вирішила показати вам героїв та їхню першу зустріч.

✿✿✿ Ніжна і сором’язлива квіточка Аліса (ага, та сама, що обманює чоловіків своєю анкетою на сайті знайомств).

☺️☺️☺️ Її любимчик Кевін, чия усмішка знезброює при одному погляді. Той самий англієць, що прилетів до Києва на весілля свого друга.

✨ А це вечірня прогулянка містом на лімузині. Пропоную маленький фрагмент. ✨

Ми висунулися по пояс, підставляючи обличчя назустріч вітру. Незвичайне, захоплююче відчуття свободи та спокою.

– Cold? – раптом запитав чоловік, напевно, помітивши, як я здригнулася від чергового прохолодного протягу.

– Що? – я посміхалася і грала дурепу до останнього.

Тоді він повторив питання і обхопив себе руками, показуючи, що має на увазі. Я заперечливо замахала долонею, хоча насправді на шкірі вже з'явилися мурашки, сукня легка, з відкритими плечима. Якби в нього був піджак, тоді сказала б правду, а так… Кевін дозволив собі злегка доторкнутися до моєї руки. Такі гарячі пальці!

– You're lying (Ти брешеш), – хмикнув він невдоволено, а потім впевнено притиснув до себе, намагаючись зігріти.

Тіло зрадливо затремтіло, а дихання вмить поважчало, всередині розлилося щось пекуче, і я голосно ковтнула. Бачачи все це, він, здається, набрався ще більше рішучості, бо його долоня торкнулася моєї щоки, ніжно повертаючи голову в його бік. Мамочки! Я ж зараз знепритомнію! Ні, я не монашка, як думає Марія, все в мене вже було, але ніколи не було цього тріпотливого відчуття, що змушує німіти кінцівки. Очі мимоволі заплющилися, а за мить я відчула його м'які губи. У себе на чолі. Проклятий англійський джентльмен! Цілуй по-дорослому, ну!

♥️♥️♥️Нагадую, що в неділю оповідання вже буде повністю опубліковане. Тож не загубіть його і додайте до бібліотеки. Дякую. ♥️♥️♥️