Іноді найбільші перемоги починаються не з битви.

А з одного тихого кроку.

У другій частині розділу ХХ «Попелу Еларіса» героям доводиться діяти там, де одна помилка може дорого коштувати. Без гучних промов. Без відкритих сутичок. Лише холодний розрахунок, уважність до деталей і довіра одне до одного.

Мене завжди захоплювала думка, що справжня сила проявляється не тоді, коли можеш перемогти силою, а тоді, коли здатен стримати себе й обрати мудріший шлях.

Саме такі моменти й будують характер.

Бо не кожен герой той, хто перемагає в бою.

Іноді герой — це той, хто непомітно проходить крізь небезпеку, щоб урятувати інших і наблизити команду до мети.

Сподіваюся, ця частина подарує вам відчуття напруги, занурить у темні вулиці Брахдума та змусить хоча б на мить замислитися:

Чи завжди найкоротший шлях — найправильніший?

Приємного читання! ⚒️?

— Володимир Морвейн