От і закінчилася друга арка химерних хронік. Сімейка лишає позаду лісове місто і рушає на пошуки нових пригод. За традицією - візуали до глави.

— Ось, — подала вона.

Рей розв’язав шнурок. На долоню впала маленька чорна горошина завбільшки з ніготь.

— Твоя насінина? — він уже достатньо знав про звичаї драеллі, щоб зрозуміти значення подарунка. Найінтимніша річ, яку дарують лише особливим, найближчим людям.

— Посадиш у красивому місці, — Хлоя не дивилася на нього прямо. — Десь на скелях, біля океану. Ти розповідав мені про Дрейкові острови…

— Бігла пішки через пів міста! — вигукнула вона, витираючи чоло. — Мене зараз, мабуть, варта розшукує, бо, бачте, магазини іграшок у них так рано не працюють!

— Ти… пограбувала магазин? — перелякано пискнула Хлоя. — Навіщо, Кає? Тебе ж заарештують!

Зала нарад була як на долоні.

Вона ледве стримала смішок, згадавши, як востаннє так само ховалася під стелею у батьківському Хорал Арку.

Дихання перехопило. В очах потемніло, прохолодне повітря балкона раптом стало гарячим і важким. Ноги заніміли, але вона не могла заплющити очей, точно знаючи, який кадр буде наступним.