Ти мені показав де яблуня, а де змій,

і пустив пастися — бездумно і мовчазно...

"Не чиняй галасу, не псуй раю..." — сказав ти.

А що таке той рай, я не знаю.

У твоєму саду було яблуко і змій.

Такий собі вибір, і фінал однаковий.

Тож я взяла каміння і

сіла між квітами, висікаючи іскри.

Молила про вітер.

І ось нема яблука, нема змія,

нема вольєру з правилами.

І я вже не на чотирьох, а на двох іду геть.