Знайомтеся з головною героїнею роману «Людина без душі» — Мері Кам.

Мері — звичайна студентка. Вона любить затишні светри, гарячу каву, хвилюється через іспити й ніколи не прагнула магії чи небезпек. Вона пахне теплим цитрусом і солодкою ваніллю. Але Мері має особливий дар, про який навіть не здогадувалася — неймовірно глибоку, чисту людську емпатію.

Коли весь світ навколо Кларка став сірим, похмурим і бляклим, саме Мері стала тією «світлою аномалією», яка змусила його застигле серце зробити перший болісний, але такий живий удар. Вона не закохалася в нього з першого погляду (та й як можна одразу довіритися безжальному чистильнику Ради?!), але саме її світло крок за кроком веде їх обох крізь найтемніші катакомби.

Я неймовірно люблю Мері за її тиху мужність. Вона не вміє битися магічними заклинаннями, але її зброя — це щирість та вміння співчувати.

А який тип героїнь у книгах вам ближчий? Сильні й небезпечні воїтельки (як Евелін) чи дівчата, чия сила ховається в їхній доброті та емпатії (як Мері)?

Чекаю на ваші відповіді у коментарях! І не забувайте зазирати у свіжі глави, де Мері та Кларк уже готують свій найвідчайдушніший крок. Обіймаю!