Любі читачі, ми наближаємося до завершення першої книги, бо буде ще й друга частина про наших Діану та Влада.

Але я готую для вас історію про одну пару, яку постараюся викладати найближчим часом.

А зараз, якщо ви ще не читали Некоханої дружини, то почніть просто зараз!

Уривок з розділу

Посередині приміщення стояло двоє людей Сергія. Вони тримали зв'язаного Ореста. Одне його око залило кров'ю, обличчя було розпухлим від синців, кілька пальців, наскільки я розгледів, були зламані, ноги його тремтіли, і, якби його не тримали, він би впав.

— Ну, вітаю всіх, — привітався я, як завжди холодно, щоб вони розуміли, що я повернувся.

— Ми раді, що з вами все гаразд, — озвався Артем, який прибув разом з татом Діани.

— Радий тебе бачити, — кивнув я йому.— Сергію, радий, що ти тут, — повернув голову до нього. — І дякую, що ти провів урок для нього, — я махнув рукою на Ореста.

— Це моя робота, — спокійно відповів він, обпершись на спинку крісла й схрестивши руки.

— Оресте, я сподіваюся, більше не почую таких відразливих слів на адресу моєї дружини.

Він глипнув на мене так перелякано, що я ледь стримав сміх. То значить ображати Діану він може, а мене вже злякався.

— Ні, — пробурмотів він, і я побачив, що в нього вибиті ледь не всі зуби.

— Дуже радий, але це вже не важливо. Це вже не важливо, бо ніхто з вас не сміє ображати мою дружину.

Я дістав з кишені пістолет і просто почав перекладати його з однієї долоні в іншу.

Буду рада, якщо вам сподобаєтhttps://share.google/uRen6qVySkyibmNi4ься ця історія