— Бажаєш чогось випити, кицю? Чи одразу будемо кохатися? — хтиво посміхнувся Любомир і притиснув мене за талію до себе. Я одразу його відштовхнула. Мені не сподобалось, як це прозвучало. Немов я жінка легкої поведінки…
— Я, напевно, дарма погодилась поїхати з тобою сюди. Ти хочеш лише кохатися, а мені зовсім скоро цього вже буде недостатньо! — відвернулась я від нього і, ступивши пару кроків уперед, стала вдивлятися через панорамне вікно на нічне місто. Цей вид на якусь мить заполонив мої думки.
Та в наступну мить я відчула спиною міцні груди Любомира. Він повільно провів руками по моїх плечах, знову притиснувши мене до себе.
— Ви, жінки, так любите розмови про майбутнє, але я зараз… мені просто добре з тобою, Люсю. Я хочу тебе постійно, і в думках моїх — ти! Так, я ще не задумувався про наше спільне майбутнє, але чому ти просто не хочеш бути зараз, у цьому моменті, щасливою зі мною? — розвернув він мене до себе обличчям і вдивлявся в мої очі, повільно наближаючись до моїх губ. Я не витримала першою, ніжно торкнулась його губ своїми і, притиснувшись до нього своїм тілом, сама обійняла його за шию, цілуючи пристрасно, ніжно і шалено.
Зрадниця