Всім привіт!

Сьогодні діє знижка на історію кохання з присмаком пристрасті і небезпеки. Запрошую!

УРИВОК:

     Я   уявляла    що  він   знов  дивиться   на  мене ,   тому   танцювала   для  нього.   Спокусливо   хитала  стегнами   іноді   торкаючись   свого   тіла.     Мріяла  що   він  як  і  тоді   зараз   підійде  і   ми   знов  разом   потанцюємо.   Цього  разу  я   б  його   без   відповідей   не   відпустила.  Але   час   минав  а   він   не  приходив.   Я   трохи   засмутилась.  Але  нічого ,  відвідувачі   почали   розходитись   і   скоро   ми  з  Вадимом   переглянемо   відео  з   камер   спостереження.   Вирішую   спершу  сходити   в  дамську   кімнату .   Заходжу   в   коридор  який   веде  до  туалету   і   кривлюсь.  Темно  наче   в   тунелі.   В  них  що   лампочки   перегоріли?

     - Йоханий  бабай!   Що  ж  так  темно?  Вбитись  можна. - бурчу  собі   під  ніс.  Та  вже  за  мить  зойкаю  і   намагаюсь   відбитись   від   рук   які   вхопили   мене   за  плечі.

     - Чшшш!  - шелестить  над   вухом  . - Не  бійся,   маленька.  - впізнаю  хрипкий   голос  і   чомусь  з  полегшенням  видихаю.  -   Я   сам   боюсь.  -  гмикає .   Кладе   долоні   на  талію  і  підходить  впритул.  Моє  серце   здається  зараз   вискочить.  В   мене  до   нього  було  стільки  запитань ,   та  зараз   все  з  голови   вилетіло.   Все  стало   неважливим.   Він  гучно   вдихає   повітря  і   нахиляється  до  мого   обличчя.  - Як   ти   пахнеш ,  дівчинко ...  З  розуму   мене   зводиш. -  від  його  шепоту   по   тілу   пробігли   мурахи   а   в  животі   не  просто  метелики ,  там   якісь  мутанти   переростки .  Але  це   були  лише   квіточки...  Відчуваю  на   своїх  губах   спочатку   його  дихання  а   потім  чоловік   дуже  повільно   проводить  по  них   кінчиком  свого   язика.   Я   гучно  видихаю   і  тоді  він   накриває   мій   рот  жадібним   і   глибоким   поцілунком.  Незнайомець     гортанно   стогне  наче   хотів   цього  дуже   давно.   А   я   обіймаю  його  за  шию   і   відповідаю  не  менш   пристрасно.  Його   руки  притискають   мене   до  сильного   тіла.  Я  розплавилась,   розтеклась   калюжкою   і  розчинилась.  В   голові  жодної   думки.   Лише   бажання   і  інстинкти...

   - Трясця!  Ти   навіть  смачніша   ніж  я  уявляв.  - шепоче   в   губи   і   навіть   не   думає   відхилятись.   Продовжує   тертись   губами   об   мої   губи .  Повільно   проводить   по   них   язиком ,   ловить   своїми .  Дражнить    і   знов   цілує.   А   я    не   хочу   щоб   він   зупинявся ,  ще   хочу.  Більше   його  хочу.   Божевілля   якесь.  Я  не  бачила   його ,  навіть   імені   не   знаю .   Але   його   близькість   мене   п'янить   сильніше   будь-якого    алкоголю.   Наче   якийсь   гіпноз.  -  Неймовірна .  - знов  шепоче.   

   - Ти   слідкуєш   за   мною? - чіпляюсь   за   єдину   правильну   думку.    

   - Так. - коротко   відповідає.

   - Ти  що  маніяк  якийсь?  - запитую   і   кладу   долоні   на   його   груди   бо   здається   зараз   просто   впаду. 

   - Гірше.  -  знов   хрипить   і   проводить   носом    по   моїй   щоці ,  скроні ,   по  волоссі   і   гучно   втягує  повітря.  А  я   божеволію   від   відчуттів. -   Що  ти  зробила  зі  мною ,  Габі?   Що  мені  тепер   робити?  

   - Цілувати.   - видихаю. - І...  Я...  Маша . -  нахиляю   голову  в   сторону   даючи  йому   доступ   до  шиї   і   він   відразу   опускається   туди.   Проводить   носом ,  потім   язиком   і  я  гучно   видихаю. 

   - Солодка   до   сказу.  - шепоче   і   цілує  плече.  -  Тікай   від  мене. - а  сам   стискає   мою   талію   майже   до  болю  і   втискає   в  себе.

   - Не   хочу... Тікати. -  шепочу. 

   - Ти  пошкодуєш  про  це.   Ми   обоє   пошкодуємо.  Дідько!  -  відштовхує   мене  від   себе  і  швидко   виходить   в  коридор.

   Знов   залишає  мене   без   відповідей.      Та   тепер   я   впевнена ,   що  він   ще   прийде.   Він   постійно   поруч.   Тільки   навіщо?     Що   все   це   означає?    Хто   він   такий    і   чому   ховається   від   мене?     І   головне ,   що   йому   потрібно ?...

#Пошуки правди
#Батьки і діти
#Шалене кохання
#Одержима пристрасть
#Емоційно і відверто
#Протистояння характерів

18+

Запрошую всіх до книги "СОЛОДКА НЕНАВИСТЬ".  

Оновлення історії вже на сайті.

УРИВОК:

- Софіє, обережно! - я прискорила крок. Потім ще. І саме на повороті врізалася в когось так сильно, що мало не впала. Чашка вилетіла з моєї руки і весь її вміст опинився на білосніжній сорочці. Якісь документи розлетілися по підлозі.
- О, Господи... - серце завмерло. - Вибачте, я... - підіймаю голову і впадаю в ступор. Темне волосся, високий зріст, дорогий костюм, впевнений погляд чорних очей, які зараз не обіцяють мені нічого хорошого... Це він. Данило Корсун у всій красі... В грудях миттєво спалахнула ненависть. Така сильна, що мені стало важко дихати.
Перед очима раптом промайнула фотографія розбитої машини. М'ятий метал, поліцейські звіти і слова Олега...
"Твої батьки загинули через нього."
Мені захотілося кричати. Хотілося вдарити його. Запитати, як він смів жити всі ці роки. Як смів усміхатися журналістам і будувати свою імперію після того, що зробив? Але замість цього я мовчки стояла і дивилась на кавову пляму, яка повільно розповзалась по його сорочці. Корсун теж опустив погляд. Потім подивився на мене.
- Чудово. - невдоволено фиркає. - Це мабуть і є та сама найкраща няня, яку мені так наполегливо рекомендували? - його погляд ковзнув по мені. - Вражаючий початок, дівчино. - я стиснула зуби, щоб не сказати зайвого і нічого не зіпсувати. Хоч, куди вже далі?
- Вибачте.
- Сподіваюся, дітей ти збиваєш рідше, ніж дорослих. - мене аж пересмикнуло. Самовпевнений, зарозумілий, нестерпний... Саме такий, яким я його уявляла. - Агентство казало, що ти професіонал. - він скептично оглянув свою сорочку. - Схоже, у них дуже цікаве уявлення про професіоналізм. - я вже відкрила рота, щоб відповісти щось різке, але тут Софія прибігла до нас з малюнком який вчора ввечері для нього малювала.
- Тату! - і тут сталось щось дивне... Корсун миттєво змінився, наче це була зовсім інша людина. Щойно суворе обличчя стало м'яким. Зникло роздратування. Зникла холодність. Навіть очі потеплішали. Він присів навпочіпки й розкрив руки.
- Привіт, моє сонечко. - Софія буквально влетіла в його обійми.
- Ти приїхав!
- Як і обіцяв. - він поцілував її в маківку. Це так природно і так гарно, наче для нього справді не існувало нікого важливішого. А я знов завмерла. Бо саме таким поглядом колись дивився на мене мій батько. І від цього стало ще гірше. Ненавидіти чудовисько легко. А от ненавидіти людину значно складніше. Особливо коли бачиш, як вона обіймає свою доньку так, ніби готова віддати за неї весь світ.

 "Подруга моєї сестри".  

Оновлення історії вже на сайті.

УРИВОК:

- Не смій торкатись моєї дівчини. - не так я собі це уявляв, але зараз в мені вирує злість і ревнощі, тому як вже вийшло. Друг дивиться на мене так, ніби я щойно сказав, що небо зелене.
- Тобто... - він навіть засміявся від шоку. - Тобто, ти... Що ти зараз сказав?
- Я сказав, що Вероніка - моя дівчина. - він завмер і здається навіть протверезів. Шок в його очах змінюється чимось страшним...
- Твоя дівчина? - перепитує. - ТИ ЗДУРІВ?! А ти... Ти просто шльондра. - показує на Ніку. А потім він налітає на мене і ми починаємо битись. Адреналін. Лють. Ревнощі... Все змішалося і я сам не розумію як все це сталось. Просто наче клямка впала. Ми повалилися на землю і почали гамселити один одного.
Я вже не чув ні музики, ні криків навколо. Тільки важке дихання і глухі удари. Хтось намагався нас розтягнути. Але ми обидва нікого не чули. Поки врешті нас не розтягнули силою фізрук і хлопці. Я важко дихаю, витираючи кров з губи. Назар теж добряче побитий. Він дивиться на мене так, ніби не впізнає. Трясця! І як ми до такого докотились? І все це моя провина. Я зрадив його.
- Тьома... - підбігла до мене заплакана Ніка і обійняла. Назар подивився на неї і я бачив як щось в його погляді зламалось.
- Що за бої без правил ви тут влаштували? Зовсім подуріли? - кричить фізрук. - Ви ж кращі друзі...
- Немає в мене друзів. - сказав Назар і пішов геть.

ГАРНОГО ДНЯ!