Оновлення двох історій. + Знижка!!!! Наздоганяйте!

Всім привіт!

 

Сьогодні діє знижка на історію кохання з присмаком пристрасті і небезпеки. Запрошую!

Наша Маша  або Поверни мені життя

УРИВОК:

     Я   уявляла    що  він   знов  дивиться   на  мене ,   тому   танцювала   для  нього.   Спокусливо   хитала  стегнами   іноді   торкаючись   свого   тіла.     Мріяла  що   він  як  і  тоді   зараз   підійде  і   ми   знов  разом   потанцюємо.   Цього  разу  я   б  його   без   відповідей   не   відпустила.  Але   час   минав  а   він   не  приходив.   Я   трохи   засмутилась.  Але  нічого ,  відвідувачі   почали   розходитись   і   скоро   ми  з  Вадимом   переглянемо   відео  з   камер   спостереження.   Вирішую   спершу  сходити   в  дамську   кімнату .   Заходжу   в   коридор  який   веде  до  туалету   і   кривлюсь.  Темно  наче   в   тунелі.   В  них  що   лампочки   перегоріли?

     - Йоханий  бабай!   Що  ж  так  темно?  Вбитись  можна. - бурчу  собі   під  ніс.  Та  вже  за  мить  зойкаю  і   намагаюсь   відбитись   від   рук   які   вхопили   мене   за  плечі.

     - Чшшш!  - шелестить  над   вухом  . - Не  бійся,   маленька.  - впізнаю  хрипкий   голос  і   чомусь  з  полегшенням  видихаю.  -   Я   сам   боюсь.  -  гмикає .   Кладе   долоні   на  талію  і  підходить  впритул.  Моє  серце   здається  зараз   вискочить.  В   мене  до   нього  було  стільки  запитань ,   та  зараз   все  з  голови   вилетіло.   Все  стало   неважливим.   Він  гучно   вдихає   повітря  і   нахиляється  до  мого   обличчя.  - Як   ти   пахнеш ,  дівчинко ...  З  розуму   мене   зводиш. -  від  його  шепоту   по   тілу   пробігли   мурахи   а   в  животі   не  просто  метелики ,  там   якісь  мутанти   переростки .  Але  це   були  лише   квіточки...  Відчуваю  на   своїх  губах   спочатку   його  дихання  а   потім  чоловік   дуже  повільно   проводить  по  них   кінчиком  свого   язика.   Я   гучно  видихаю   і  тоді  він   накриває   мій   рот  жадібним   і   глибоким   поцілунком.  Незнайомець     гортанно   стогне  наче   хотів   цього  дуже   давно.   А   я   обіймаю  його  за  шию   і   відповідаю  не  менш   пристрасно.  Його   руки  притискають   мене   до  сильного   тіла.  Я  розплавилась,   розтеклась   калюжкою   і  розчинилась.  В   голові  жодної   думки.   Лише   бажання   і  інстинкти...

   - Трясця!  Ти   навіть  смачніша   ніж  я  уявляв.  - шепоче   в   губи   і   навіть   не   думає   відхилятись.   Продовжує   тертись   губами   об   мої   губи .  Повільно   проводить   по   них   язиком ,   ловить   своїми .  Дражнить    і   знов   цілує.   А   я    не   хочу   щоб   він   зупинявся ,  ще   хочу.  Більше   його  хочу.   Божевілля   якесь.  Я  не  бачила   його ,  навіть   імені   не   знаю .   Але   його   близькість   мене   п'янить   сильніше   будь-якого    алкоголю.   Наче   якийсь   гіпноз.  -  Неймовірна .  - знов  шепоче.   

   - Ти   слідкуєш   за   мною? - чіпляюсь   за   єдину   правильну   думку.    

   - Так. - коротко   відповідає.

   - Ти  що  маніяк  якийсь?  - запитую   і   кладу   долоні   на   його   груди   бо   здається   зараз   просто   впаду. 

   - Гірше.  -  знов   хрипить   і   проводить   носом    по   моїй   щоці ,  скроні ,   по  волоссі   і   гучно   втягує  повітря.  А  я   божеволію   від   відчуттів. -   Що  ти  зробила  зі  мною ,  Габі?   Що  мені  тепер   робити?  

   - Цілувати.   - видихаю. - І...  Я...  Маша . -  нахиляю   голову  в   сторону   даючи  йому   доступ   до  шиї   і   він   відразу   опускається   туди.   Проводить   носом ,  потім   язиком   і  я  гучно   видихаю. 

   - Солодка   до   сказу.  - шепоче   і   цілує  плече.  -  Тікай   від  мене. - а  сам   стискає   мою   талію   майже   до  болю  і   втискає   в  себе.

   - Не   хочу... Тікати. -  шепочу. 

   - Ти  пошкодуєш  про  це.   Ми   обоє   пошкодуємо.  Дідько!  -  відштовхує   мене  від   себе  і  швидко   виходить   в  коридор.

   Знов   залишає  мене   без   відповідей.      Та   тепер   я   впевнена ,   що  він   ще   прийде.   Він   постійно   поруч.   Тільки   навіщо?     Що   все   це   означає?    Хто   він   такий    і   чому   ховається   від   мене?     І   головне ,   що   йому   потрібно ?...


#Пошуки правди
#Батьки і діти
#Шалене кохання
#Одержима пристрасть
#Емоційно і відверто
#Протистояння характерів

18+

ЗНИЖКА  ТУТ!!!

 

Запрошую всіх до книги "СОЛОДКА НЕНАВИСТЬ".  

Оновлення історії вже на сайті.

Солодка ненависть

УРИВОК:

- Софіє, обережно! - я прискорила крок. Потім ще. І саме на повороті врізалася в когось так сильно, що мало не впала. Чашка вилетіла з моєї руки і весь її вміст опинився на білосніжній сорочці. Якісь документи розлетілися по підлозі.
- О, Господи... - серце завмерло. - Вибачте, я... - підіймаю голову і впадаю в ступор. Темне волосся, високий зріст, дорогий костюм, впевнений погляд чорних очей, які зараз не обіцяють мені нічого хорошого... Це він. Данило Корсун у всій красі... В грудях миттєво спалахнула ненависть. Така сильна, що мені стало важко дихати.
Перед очима раптом промайнула фотографія розбитої машини. М'ятий метал, поліцейські звіти і слова Олега...
"Твої батьки загинули через нього."
Мені захотілося кричати. Хотілося вдарити його. Запитати, як він смів жити всі ці роки. Як смів усміхатися журналістам і будувати свою імперію після того, що зробив? Але замість цього я мовчки стояла і дивилась на кавову пляму, яка повільно розповзалась по його сорочці. Корсун теж опустив погляд. Потім подивився на мене.
- Чудово. - невдоволено фиркає. - Це мабуть і є та сама найкраща няня, яку мені так наполегливо рекомендували? - його погляд ковзнув по мені. - Вражаючий початок, дівчино. - я стиснула зуби, щоб не сказати зайвого і нічого не зіпсувати. Хоч, куди вже далі?
- Вибачте.
- Сподіваюся, дітей ти збиваєш рідше, ніж дорослих. - мене аж пересмикнуло. Самовпевнений, зарозумілий, нестерпний... Саме такий, яким я його уявляла. - Агентство казало, що ти професіонал. - він скептично оглянув свою сорочку. - Схоже, у них дуже цікаве уявлення про професіоналізм. - я вже відкрила рота, щоб відповісти щось різке, але тут Софія прибігла до нас з малюнком який вчора ввечері для нього малювала.
- Тату! - і тут сталось щось дивне... Корсун миттєво змінився, наче це була зовсім інша людина. Щойно суворе обличчя стало м'яким. Зникло роздратування. Зникла холодність. Навіть очі потеплішали. Він присів навпочіпки й розкрив руки.
- Привіт, моє сонечко. - Софія буквально влетіла в його обійми.
- Ти приїхав!
- Як і обіцяв. - він поцілував її в маківку. Це так природно і так гарно, наче для нього справді не існувало нікого важливішого. А я знов завмерла. Бо саме таким поглядом колись дивився на мене мій батько. І від цього стало ще гірше. Ненавидіти чудовисько легко. А от ненавидіти людину значно складніше. Особливо коли бачиш, як вона обіймає свою доньку так, ніби готова віддати за неї весь світ.

Книга тут!

 

 "Подруга моєї сестри".  

Оновлення історії вже на сайті.

Подруга моєї сестри

УРИВОК:

- Не смій торкатись моєї дівчини. - не так я собі це уявляв, але зараз в мені вирує злість і ревнощі, тому як вже вийшло. Друг дивиться на мене так, ніби я щойно сказав, що небо зелене.
- Тобто... - він навіть засміявся від шоку. - Тобто, ти... Що ти зараз сказав?
- Я сказав, що Вероніка - моя дівчина. - він завмер і здається навіть протверезів. Шок в його очах змінюється чимось страшним...
- Твоя дівчина? - перепитує. - ТИ ЗДУРІВ?! А ти... Ти просто шльондра. - показує на Ніку. А потім він налітає на мене і ми починаємо битись. Адреналін. Лють. Ревнощі... Все змішалося і я сам не розумію як все це сталось. Просто наче клямка впала. Ми повалилися на землю і почали гамселити один одного.
Я вже не чув ні музики, ні криків навколо. Тільки важке дихання і глухі удари. Хтось намагався нас розтягнути. Але ми обидва нікого не чули. Поки врешті нас не розтягнули силою фізрук і хлопці. Я важко дихаю, витираючи кров з губи. Назар теж добряче побитий. Він дивиться на мене так, ніби не впізнає. Трясця! І як ми до такого докотились? І все це моя провина. Я зрадив його.
- Тьома... - підбігла до мене заплакана Ніка і обійняла. Назар подивився на неї і я бачив як щось в його погляді зламалось.
- Що за бої без правил ви тут влаштували? Зовсім подуріли? - кричить фізрук. - Ви ж кращі друзі...
- Немає в мене друзів. - сказав Назар і пішов геть.

ІСТОРІЯ ТУТ!

 

ГАРНОГО ДНЯ!

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Соланж Седу
21.06.2026, 13:07:37

❤️❤️❤️

Інші блоги
♥️завершення Потрібної та Анонс новинки♥️
Вітаю всіх, хто любить переходити одразу до солодкого! Що ж... вже 21.11 книга «Потрібна їм цілодобово» буде завершена. У цей день ціна на книгу зросте! Тому… якщо ви ще роздумували над покупкою — зараз
​❗❗❗о 20:00 у Чорному Лісі стане спекотно❗❗❗
Усім привіт, у нас сьогодні четверг, а це значить, що сьогодні ввечері виходить нова глава книги " Крамниця заборонених ниток " У сьогоднішньому розділі на вас чекає вибуховий поцілунок на межі відчаю, спільна
Оновлення у книзі Книги містера Ендрю
Доступне оновлення у книзі - Книги містера Ендрю Глава 8 “– Ей, містере Ендрю, зачекайте, я знаю, що це ви! Гілберт тримав Маргарет за руку і біг разом із нею, намагаючись не втратити старого з поля зору, хоча той
Віднекромантив? Так одружуйся! - сьогодні знижка
Бувало у вас таке, що день не задався з самого ранку, і єдине бажання — набрати гарячу ванну з пінкою, зачинити двері і щоб ніхто не чіпав? Ось і головна героїня моєї книги «Віднекромантив? Одружуйся!» хотіла саме цього. Хто
Гляньте, новинка❗
Сьогодні стартувала нова історія "Мій бос - спокусник". Запрошую до прочитання книги з перчинкою♥️ — Я забороняю тобі їхати у відрядження з тим хтивим покидьком! - заявляє мій хлопець. Я в цю мить складаю
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше