Коли твій власний світ знищено, а все, що залишилося від твоєї раси — це здатність міняти обличчя в інтересах тих хто його знищив, питання «хто я?» стає брутальною практикою виживання. Виклав 7-й розділ Карантину — «Чужа шкіра».

Емоційний і сильний шматок із каюти «Кайроса», який вирішує все:

«— Клан, — тихо поправила Аеліар. — Для мене це останній клан Сай’єн.
За декілька секунд тиші, що наповнили каюту, Данієль і Лола зрозуміли всю біль і самотність Аеліар. У цьому слові «клан» було більше ваги, ніж у всіх обмеженнях Синклаву разом взятих. Воно означало повну, беззастережну відповідальність один за одного, яку люди майже розгубили на своїх випалених корпораціями планетах.
 Слова Лоли прозвучали з ніжністю, яку рідко можна було почути від неї навіть на «Кайроса»:
 — Кицю, ти для нас не інструмент. Запам'ятай це. Мені плювати на веларів, на Тінь і на їхні кляті логістичні маршрути. Якщо там щось піде шкереберть — ми розхерачемо всю цю стерильну станцію до гвинтика, але тебе витягнемо.»

Для тих, хто хоче почути, як цей всесвіт звучить у навушниках: у телеграм-каналі Карантин Аудіокнига вже доступний 3-й аудіоепізод — «Запрошення». Там історія оживає завдяки звуковим ефектам та кінематографічній атмосфері.