Нарешті вчора я дійшла до написання розділів роману " Лисяче серце"

Любі, до прочитання вже доступно два нових розділи, і ось коротенькі уривки із них:

Розділ 28 ʘ⁠‿⁠ʘ

​Він почав збирати людей,  лис входив у села з вимогою, яка звучала як наказ божества:
— Приведіть мені всіх дівчат, чиї очі наповнені коханням, чия хода нагадує потік води. Якщо у вашому селі є та, чиє серце видається мені схожим на її — негайно ведіть її до мене.
​Сільські голови, налякані його присутністю та прихованою за втомою силою, корилися. Ліон сидів на майдані, наче суддя, і перед ним проходили десятки дівчат. Ліон дивився на кожну з них, і щоразу, коли він бачив у їхніх очах страх, збентеження чи просто чужу, невідому йому іскру, всередині нього щось обривалося.
​Він біг на будь-який натяк. Варто було йому почути в корчмі чи на ринку, як хтось гукає «Джаан» чи навіть схоже за звучанням «Джейна», «Джанні», — він кидався на звук, немов дикий звір. Ліон пробивався крізь натовп, хапав незнайомок за плечі, повертав їх до себе, і в ці секунди його серце зупинялося в очікуванні дива.
​Але щоразу це було лише розчарування. Це була не вона. Ніс був занадто гострим, губи — іншої форми, посмішка — надто простою.
​— Ні… — хрипів він, відпускаючи тремтячу дівчину. — Це не вона. Чому це знову не вона?

Розділ 29 (⁠◔⁠‿⁠◔⁠)

​Кім різко повернув голову вправо. У світлі фар, посеред вузької дороги, стояла висока, витончена фігура. На мить Джаан здалося, що це просто стовп або чиясь дивна парасоля, але обриси були занадто живими. Вона побачила довгі пальці, що піднялися вгору, наче в запрошувальному жесті.
​— Кіме, обережно! — крикнула Мей.
​Батько різко вивернув кермо. Світ закрутився в божевільному танці, скрегіт металу, дзвін розбитого скла, відчуття невагомості — і все поглинула чорна безодня.
​Джаан прийшла до тями від того, що хтось лагідно торкнувся її щоки. Повітря було дивно спокійним, дощу не було, хоча асфальт навколо неї блищав у світлі повного місяця. Машина лежала на боці, зім’ята, немов паперовий стаканчик, але чомусь це не лякало дівчинку.
​— Джаан, сонечко, час виходити, — почула вона голос мами.

Приємного читання ✨