Привітики☺️✨️
Мої любі, я давно не викладала блоги про свої книги, тому вирішила виправитись)
Сьогодні хочу поділитися з вами візуалами героїв книги Приз для Корсо❤️
Це гаряча книга в жанрі кримінально-еро романтики з живими персонажами та соковитими описами найпікантніших моментів☺️

Це Корсо — бос угруповання «Пекельні Пси», людина, яка звикла вигравати все: гроші, владу… і людей.

А це його приз — Камілла

І куди ж без уривку з книги?✨️

​— Мріяти не шкідливо, — високо піднявши підборіддя, гордо мовила я, подумки видряпуючи очі, що розглядали мене мов експонат у музеї. — Не знаю, які таргани завелися в твоїй голові, але... — я тицьнула кулаком у плече Корсо, — ти повинен відвезти мене додому, інакше...

​— Бла-бла-бла, — він без жодних докорів сумління перервав мене. — А тепер слухай сюди, — враз посерйознішав, — ти — мій приз. Я чесно виграв тебе й можу робити з тобою все, що заманеться. Але, — повчально виставив перед собою пальця, — не візьму, поки ти сама про це не попросиш. Ось така великодушність. Тож цінуй це й будь слухняною дівчинкою.

​Ким він себе уявив, що сміє нести таку відверту єресь?

​— Твоя нахабна пика не може диктувати мені правила, — злісно виголосила я, пропалюючи діру в чолі Корсо. — Перед тобою жива людина. Не приз, не трофей і навіть не кубок чемпіона. Я, — долоня лягла на груди, — лю-ди-на, — повторила по складах, щоб йому краще дійшло. — Тому припини це... припини утримувати мене тут і негайно відвези додому, бо дуже пошкодуєш!

​Чоловік повільно відірвався від одвірка, на який увесь цей час ліниво спирався. Посунув на мене, мов автомобіль, що летів у лоб іншої автівки. Я інстинктивно відступила. А хто б на моєму місці не відступив?

​Розміри Корсо вселяли страх. М'язи, жили, божевільний блиск в очах... Велет, що міг зламати мене, наче тоненьку тростинку. І це лише однією рукою.

​— Не чіпай!

​Я задкувала від звіра, що наступав, скорочуючи між нами дистанцію. Зупинилася, лише вдарившись ногою об ліжко. Простір для маневрів зник.

​— Що ти бачиш у мені? — рівним тоном запитав хижак.

​— Те, що й усі.

​— Мене не цікавить думка решти, — Корсо височів наді мною тихою скелею. — Чому ти бачиш у мені ворога, але вперто ігноруєш те, як сюди потрапила?

​Я наморщила чоло. Здогадалася, на що він щойно натякнув. Кирило. Брат, що замість пояснень подарував мені нікчемне «пробач». Я зрозуміла його тільки тепер, стоячи перед кримінальним авторитетом, якого боялися й уникали.

​— Як? — одне слово, нічого зайвого.

​— Покер, — схиливши голову набік, спокійно відповів Корсо. — Твій брат програв тебе в покер. Отже, не тільки я маю пітьму в душі.

А якщо вам подобається моя творчість, то запрошую вас до себе на ТГ канал. Там і спойлери, і візуальчики, й подаруночки навіть бувають❣️

Дякую за те, що ви завжди поруч і підтримуєте мене)))
Гарного дня вам та мирного неба☺️❤️❤️