– Ой, леле, – видохнула солодко Жаді, подивившись під стіл і почервонів, видно її очі червоні, вона шмигнула носом.

– Твій утікач здається чіпляється до мене…що знов щось шукає? – спитав я, ледь всміхнувсь.

– Вибач…це рефлекс…я коли нервую його не контролюю, – зізналась відьма і ще більше мило знітилась, вона була зараз схожа на квіт маку.

 Вона хотіла розплести хвіст і втягнути під сукню. Але втримав його на місці.

– Гей, чого ти? – обурилась Жаді.

– Мені подобається його тримати в руках. Це заспокоює і медитативно, тож залиш, – попрохав я.

– Яро...ой…але ж…– і Жаді злякано заозираль, наче боялась, що хтось побачить її хвіст.

 Я трохи розгубився, чого вирішили що рога та копита це норм, а от бляха хвіст у відьмі. Фу...Дивно це.

✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512