Він не відповів. Спочатку я подумала, що він просто не почув. Але потім помітила, як змінився його погляд. Назар стояв нерухомо, дивлячись кудись за мою спину. Потім трохи підняв голову й повільно втягнув повітря носом.

Дивний якийсь.

 - Що там? - я озирнулася.

Звичайний двір, ліхтар біля під'їзду, припарковані машини, кущі, нічого незвичного.

 - Маріє, до тебе сьогодні хтось приходив?

 - Ні. А що?

Він не відповів, тільки повільно перевів погляд на двері під'їзду.

 - Назаре? - мене це лякало. 

 - Сідай назад у машину. - сказав мені. 

 - Навіщо?

Він повернув до мене голову. Його світлі очі здавалися майже срібними у світлі ліхтаря.

 - Маріє, зараз не сперечайся.

І тут я почула, як десь за будинком хруснула гілка. Назар різко повернувся на звук.

 - Ти сьогодні ночуєш у мене. - сказав він відкривши дверцята автівки. 

 - Що? Ні, я додому.....

 - Сідай я сказав. 

 Не буди в ньому звіра

Бонус ❤️❤️❤️

BXC9ND4C Красуня, яка бісить Чудовиська

0bielll2.  Темний. Одна ніч без імен