Пояснення до розділу "Маніфест Відьми" або в чому головний прорахунок Сігурда

СПОЙЛЕРИ!

Нарешті опублікувала головний кульмінаційний розділ усієї книги. Я навмисно не хотіла вдаватись в деталі, зробивши його натомість динамічним та швидким. Прибрала з нього непотрібні описи та роздуми. Проте розумію, що у читача можуть виникнути логічні питання щодо мотивації певних персонажів. Зокрема Сігурда.

Чому ж він був такий упевнений в тому, що відьма не кинеться рятувати свого вовка, не буде витрачати час на ментальні примуси, а відразу піде до Джерела? Насправді все просто. В цьому прорахунку винні упередження, сформовані самим Орденом в темні часи Великого Винищення (про це готується окрема книга - історія останньої Вовчої Відьми Елістріди).

Сігурд опирався на давні фоліанти, складені самими Братами про природу Вовчих Відьом, їх біографії та способи знищення. Манускрипти створювались у часи, коли відьом використовували як інструмент влади та контролю. Тоді у відьом був вибір без вибору - або самостійно обрати вовка й мати надію на його захист в обмін на свою магічну допомогу йому, або піти у тінь, все життя ховаючись від Ордену. Масове винищення відьом спричинило занепад магічних джерел, які в ті часи були під абсолютним контролем Братства. Тому і самі відьми не мали можливості отримувати сили від джерел. Сили обох поступово згасали.

Сігурд дивився на Мію саме таким поглядом: Відьма прагне отримати силу, вона легко знехтує своїм вовком, адже для неї - це не союз рівних. В цьому упередженні - головна помилка старого магістра. Сігурд просто хотів мати більше контролю, можливостей, грошей, впливу. Хоча самому жити залишилось два понеділки (ну бо він старезний дідуган). Тому він і пішов на такий ризик. 

Та є ще дещо. Магістр не брав у розрахунок Тео. Молодий перевертень бездоганно засвоїв всі уроки, отримані під час навчання в Ордені. І філігранно повернув Сігурду його ж слова, сказані у розділі "Іспит на братерство".

А тепер переходимо до Мії. Чому вона сіла на трон Срібнолісся? Навіщо це їй? Тут вона керувалась старою істиною: не можеш побороти - стань на чолі! Соломії вистачило тижня у Норвегеймі, щоб зрозуміти суспільний устрій, ієрархію влади та свої шанси у цьому світі як Вовчої Відьми. Вона тверезо оцінювала ситуацію, коли самотужки ти не зможеш побороти систему. Тож єдиний вихід - очолити її. Що вона і зробила. 

Та кгига ще незавершена. Попереду об'ємний епілог, де буде Інгрід, пару слів про перерозподіл влади та абзацик-другий про Гільду.

Хочу почути вашу думку з приводу кари для смердючого кнура (Князя). Чи достатньо він страждав? Чи, можливо, треба було його умертвити більш жорстоким способом? Я з радістю почитаю ідеї, бо сама його ненавиджу