Всім вітання. Сьогодні у мене невелике свято - мій поки що єдиний роман "Непедагогічна поведінка" ✨набрав перші сто прочитань і цифра росте далі!

Для маститих авторів це, звісно, "ні про що", але для мене це дуже суттєвий здобуток. Я взагалі не думав, що цей роман хтось читатиме і навіть перший раз взагалі його видаляв.

Але цієї цифри не було без читачів. Дякую всім, хто читає і коментує, а особливо Анні Лір, Вень Чжулун та Дієз Алго ♥️♥️. Від мене вам окрема подяка.

Це все дуже мотивує викладати нові розділи. Тому я, не зволікаючи, додав нову частину, з, мабуть, дуже цікавим заголовком - "Мої колишні". Головна героїня згадує свої перші романтичні стосунки, описує чоловіків, з якими вона зустрічалась на життєвому шляху. Далі подаю уривок і невелику візуальну новелу, яка дасть підказку стосовно того, чому у цьому розділі немає нічого про одруження...

П.с: Увечері викладу новий розділ під назвою "Дуже непедагогічні думки. Про чоловіків". Це буде той випадок, коли кажуть "заберіть дітей від екрана".

Перші стосунки в мене були ще в школі, і не аби з ким, а з цілим королем класу, волейболістом Еріком. Ми зустрічались кілька місяців, доки я не дізналась, що паралельно він тримав цілий гарем. Я розповіла про це матері, а та, замість обурення на Еріка, прочитала нотацію мені. Мати дорікнула, що я поспішила, зробила не подумавши. «Немає вірних чоловіків, взагалі! — говорила вона. — Треба було просто заплющити на все це очі і терпіти. Добре, що він став ходити наліво у п’ятнадцять, а не в тридцять, коли у вас уже могли бути діти. Уяви, якого болю ти завдала б їм тоді?»