От і Друга частина Хуртовини почала набирати обертів. Панянка ця, пані Лів, не така вже проста особа, якою вона здалася на початку. Це розумна жінка, що має свої інтереси та свої проблеми, а також зає шляхи вирішення цих проблем. І цей її візит до села — далеко не останній!

"От би ще він жив не у Тіріона, — подумала дівчина. — Тоді б ми вже були разом! На озері він ледь стримувався, якби не прохолодна вода — я б своє отримала!"

Але роздуми Яшми обірвав звук дверей. Дівчина, готуючись обслуговувати чергового гостя, ліниво повернула голову на звук. Їй сильно не хотілося зайвий раз рухатися у таку спеку, але допомогти родичам зі справами у трактирі потрібно було. Підбадьорюючи себе думками про те, що "чим раніше почну — тим швидше закінчу", Яшма піднялася зі свого місця. Аж раптом, побачивши того, хто до них завітав, миттєво схилилася на знак поваги. 

— Пані Лів! — розгубився Ларс. — Ми раді вас бачити, що привело вас до нашого трактиру? 

Старий чоловік говорив настільки м'яко і солодко, наче аристократка була його улюбленою рідною дитиною, яку вони з дружиною так довго чекали. Вельможа, що стояла перед барною стійкою з невеликою чорною парасолькою, звичайно, що помітила ту повагу та любов, що були у його голосі. Прикривши губи долонею, жінка посміхнулася. Розслаблено заплющивши очі, вона потягнула носом приємний аромат свіжих страв, що готувалися у цьому місці. Від цих чарівних запахів можна було легко забути, по що взагалі вона прийшла сюди.

— Як у вас тут затишно, — помітила аристократка. — А прийшла я за вином, — повернулася до теми вона. — Є у вас ще кілька пляшок того самого, яке ви мені давали минулого разу? — запитала жінка, усміхаючись корчмарю. 

— Так! — миттєво випалив Ларс, — звичайно! 

Із цими словами, чоловік вийшов з-за барної стійки і пішов на кухню. Яшма бачила, як дідусь, гримлячи посудом, шукав по поличках "те саме" вино. Втім, перевівши погляд на гостю, дівчина побачила, як пані Лів охайно, ледь помітно, кличе її долонею до себе. Це не був зневажливий жест, наче Яшма — лише дрібне "цуценя" для неї. Навпаки! Це виглядало так, немов жінка дуже боялася потурбувати спокійну відстороненість, в якій Яшма перебувала. 

— Ну, як ти тут? — посміхнулася пані Лів, коли дівчина наблизилася до неї. — Ніхто, сподіваюся, не ображає?

— Усе добре! — закивала вона. — Ніхто не ображає, усі люблять! Навіть із хлопцем новим познайомилася! 

— З хлопцем? — здивувалася жінка, пригадуючи вчорашню бесіду в крамниці. — Ти про Айвіна?

— Так... — розгубилася вона. — А ви звідки знаєте його?

— Вчора познайомилася з ним у крамниці Хельги, — задоволено прикрила очі вельможа. — Він сказав, що планує залишатись в нашому селі.

— Так, — усміхнулась дівчина. 

— Задоволена? — грайливо підморгнула аристократка. 

— А що?! — здивувалася Яшма. — Так помітно?

— Коли я заговорила про Айвіна, ти аж засяяла! — промовила жінка. — Подобається він тобі?

— Так, — зітхнула Яшма, кинувши закоханий погляд на кухню. 

А ще, не забувайте, що цикл Хуртовина має неперевершені візуали, що допоможуть увібрати та напитися тією атмосферою, що є в книзі. Чого варті тільки ці пейзажі

Треба буде якось зробити повну галерею з оточенням нового та старого світу! В мене вже добряче скопилося цих візуалів.