Оновлення “ехо мертвого лісу”

На Букнеті вже новий розділ — “Голоси під брезентом”.

Цього разу Орися дістається туди, де ліс уже не просто мовчить. Він ховає. Під брезентом — свіжа деревина, чужі сліди, старі недомовки й люди, які занадто добре знають, коли треба мовчати.

Павло приходить із термосом, ніби на звичайні пошуки. Мирон говорить зайве. Настя отримує файл із назвою, яку в селі давно не вимовляють уголос.

А потім у записі звучить голос Яринки:

“Я не в лісі.”

І це вже не просто зникнення дитини. Це щось старіше. Ближче. Особистіше.

Орися починає розуміти: справа Солі нікуди не зникла. Вона просто чекала, поки хтось знову натисне “відтворити”.

? Новий розділ уже на сторінці книги.
Заходьте читати — і краще не слухайте ліс у навушниках.

https://booknet.ua/book/eho-mertvogo-lsu-b454285

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Кіт Анатолій
09.06.2026, 07:42:53

Чудова атмосфера ❤️

Тиха Ніч
09.06.2026, 07:59:07

Кіт Анатолій, Дякую)❤️

avatar
Оксана Павелко
08.06.2026, 23:34:55

❣️❣️❣️

Тиха Ніч
09.06.2026, 00:13:33

Оксана Павелко, Дуже вдячна)

avatar
Lianoir
08.06.2026, 22:05:32

Неймовірні візуали ✨⭐⚡

Тиха Ніч
08.06.2026, 23:23:38

Lianoir, дякую))

Інші блоги
Про неприємний авторський вибір
Сиджу я ось останні дні й думу думаю про вельми неприємний вибір. Я вже розумію, що одного персонажа мені, швидше за все, доведеться вбити (на жаль, їх буде більше ніж один, вибачте, але доля інших не викликає вже питань).
♔"Спадкоємиця"♔ отримала нову обкладинку
Ще у квітні визріла ідея написання роману-фентезі-детективу "Спадкоємиця крізь час". На відміну від інших книг, вона для мене одразу стала особливою, але й суперечливою. Першим питанням була назва, і до початку
Візуал до роману «печать тіні» Розділ 4
ЛИШЕ ОДИН КРОК
Токсична похвала. Смерть ненародженого автора.
Багато хто пише роками, має свій унікальний стиль, тисячі підписників і фірмові прийоми, якими закручує сюжет у таку спіраль, що навіть Галактика Плойка нервово курить осторонь. Поруч із ними свій шлях починають новачки.
Брати такі різні...
— Ніко, куди ти пропала! — гарчить батько в слухавку, коли я нарешті добираюся до телефона. — Вибач, таточко! Трохи перебрала вчора… — Обнагліла ти, донечко! — у тон мені відповідає батько. — Здається,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше