Тут дивляться не в очі, а на руки

Брахдум прокидається не зі співу птахів.

Він прокидається з гулу металу.

У першій частині нового розділу “Попелу Еларіса” Габріель робить перший справжній крок до мрії — потрапити туди, де ремесло не пробачає слабкості, поспіху й порожніх амбіцій.

Інститут ковальської майстерності Брахдума — це не місце для тих, хто хоче просто носити гарний титул.

Тут дивляться не на слова.

А на руки.

На мозолі.
На помилки.
На вміння слухати метал тоді, коли інші просто б’ють по ньому молотом.

У цій частині:
— Брахдум відкривається як живе місто механізмів, пари й ейру;
— Габріель проходить перші випробування;
— Айзек, як завжди, намагається не зіпсувати все занадто швидко;
— а серед жару, каменю й металу народжується відчуття нового початку.

Іноді шлях до себе починається не з великих слів.

А з першого правильного удару по розпеченому металу.

— Володимир Морвейн

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Можете Звіра і мене поздоровити
Що ж,моя книга підіймається в рейтингу,це приємно Я вважав за успіх,яккщо книга Схованка Лютого Звіра в рейтингу СЛР у першу тисячу потрапить. А вона до другої сотні зайшла, перевершивши сподівання автора. А в рейтингу
Перевтілення персонажів до Геловіну.
Усім привіт! До Геловіну головні герої роману «Мій найбільший скандал» приміряли містичні образи. Ольга та Артем перевтілилися у відьму та вампіра! Як вам таке амплуа? А тепер уявіть на мить, що анотація
Заборонений Кад р 18 розділ
Привітик усім! ❤️ Кажуть, подорожі відкривають нові горизонти. Але іноді вони відкривають такі сторони людського життя, на які краще не дивитися надто довго… Настя та Віктор продовжують знайомитися з Гватемалою.
Вже завтра о 18 вечора новинка ❤️
Всім привіт! Вже завтра буде опублікована новинка " Власна Гра", я сподіваюся, що ви з нетерпінням чекаєте)) Позаду плідна робота, але до кінця теж ще далеко)) буду старатися якомога швидше писати але не хочу загадувати,
День 3. Пахне маминим чаєм, стиглими яблуками й...
Привіт, мої любі! Третій день мого 30-денного письменницького марафону, і сюжет поступово занурює нас у ту саму цілющу атмосферу, заради якої Уляна й тікала зі столиці. Київський шум залишився позаду. Попереду — рідне
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше