Додано
07.06.26 21:42:18
Всім привіт! Сьогодні пост відвертості
Згадайте ту саму книгу, яка викликала у вас емоційний шторм. Коли дочитуєш останню сторінку, вимикаєш телефон і ще кілька днів (або тижнів) ходиш як у тумані. Коли думками ти все ще з героями, сперечаєшся з автором і не можеш почати нову історію.
Для мене такою книгою на довгі роки стала «Розі» Алан Тітмарш. Вона настільки глибоко запала мені в душу, що я досі згадую ці емоції.
Тепер ваша черга ділитися в коментарях:
Що це була за історія для вас і які почуття вона залишила?
Як довго вас не відпускав цей стан?
Влаштуймо вечір книжкової відвертості)
Марія Таріна
362
відслідковують
Інші блоги
Вітаю всіх вас)) І щиро дякую, обіймаю і цілую))) Цього недільного ранку у мене є привід порадіти за себе)) І свою книгу Вибір Місандеї це моя перша дитинка))) Вона має свої приємні успіхи))) І все це завдяки Вам❤️❤️❤️))) І
Правильно! Відкривати ноутбук і йти з’ясовувати стосунки з власними героями. ☺️ Бо поки всі сплять, у моїй голові Яромир уже щось утнув, а Маша знову виводить його з рівноваги. І сюжет наполегливо вимагає продовження
Вітаю)) Не мала Леся клопоту завершено. Зло подолано, чиїсь плани порушено, а чиїсь навпаки)) Коли колишній дістає так, що й похід вночі на кладовище здається не надто страшною прогулянкою, мабуть все-таки
Після жорстокого нападу на Емільєна сімом аристократичним студентам доведеться назавжди запам’ятати просте правило: не варто чіпати фамільяра темного мага. Максимус де Вега приходить надто пізно, щоб запобігти
«Не тобі, ельфе, мене судити!..» У похмурих підземеллях, де кожен крок відлунює болем і смертю, Каліда робить свій вибір. Вона дарує свободу пораненому ельфу, але звичайне торкання перетворює визволення на небезпечну
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЩе в школі дуже зачепив Джек Лондон "Жага до життя" Мабуть досі не відпустило.
Для мене «Сам в океані» Слава Курілов. На реальних подіях, як чоловік випригнув з експедиційного судна, бо хотів втекти з СССР і три дні плавав в тихому океані з ластами і трубкою 100 км від землі, поки не дістався до суші.
Марія Таріна, ну він же океанологом був, чи ким? Я вже точно не памятаю. То в принципі його все життя до води тянуло
В шкільні роки це була "Маруся" Г. Квітки-Основ'яненка, тепер – це "Ти є..." Світлани Вітряченко тут на Букнеті, просто душу мені вивернула(
Вся збірка Рея Бредбері - Марсіанські Хроніки. Не дивлячись на те, що це про майбутнє, про космос і тд - те, як реагують і діють там персонажі - це просто відбирало мову. Досі перечитую.
«1984» Орвела. Це з того, що можу згадати, але ще в дитячому, підліткову віці я багато сиділа на фітбуці та читала різноманітні фанфіки. Деякі дійсно лишали в серці порожнечу, але назву я вже не згадаю (було за молодості цієї старої бабці)
На цій платформі я ще не дочитала якісь історії до кінця, які б мене вибили з колії. Такі претенденти є, але книги ще не завершені.
Мене так вразила книга "Захопити тринадцятого" - коли переживаєш всі миті з життя Шеннон і не розумієш, коли цей жах скінчиться.
Ще книга Фредеріка Бакмана "Чоловік на ім'я Уве" - історія, яка розчулила і змусила плакати в кінці.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати