... Битви з монументами, спорудженими не через примху, а за заслуги, приречені на поразки. Можна скільки завгодно не любити великих письменників, а разом із ними й стару культуру… Заохочувати їхнє осквернення та десакралізацію. Руйнування каменю чи бронзи не здатне знищити художній спадок письменника, якщо цей спадок уже вкорінився в історії. Ще більш безперспективне намагання повалити їх у порядку планового завдання. Бо справжнє мистецтво все побудоване на благодаті та живій людській особистості, таємничій… І справжній митець іде дорогою вільною. Незалежно від якості панівної в суспільстві ідеології або навіть наявності багатьох ідеологій… Йде, дистанціюючись від будь-якої влади, кон’юнктури, системи… Твори талановитих точно і безжалісно передають дух часу і біль особистості. Особистості, яка не бажає перетворитися на бидло…У повчально-імперативному плані — глобальні закони приховані, а часткові — строкаті, тому незначущі… І сум’яття життя переходить на літературу… Особливо нині — коли світ не в собі…