Зазвичай автор, одного разу обравши жанр, рідко відступає від нього у своїй творчості. Якщо це темна проза чи поезія, то натхнення й сюжети найчастіше народжуються з макабричних настроїв, похмурих фантазій і навіть із самої фізичної темряви.

Однак сьогодні, коли темрява стала наслідком дій цілком реального, а не вигаданого зла, думки мимоволі звертаються дедалі далі від темних кутків, куди не завжди проникає світло ліхтаря чи свічки, і все більше, немов у пошуках чогось дуже простого й прекрасного, теплого та дорогого серцю, тягнуться до маленького, яскравого й затишного полум’я, яке осяює наші домівки, розсіює морок і допомагає зберегти надію.

Так, спостерігаючи за тим, як мирно й лагідно жевріє вогник у маленькому ліхтарику на столі у вітальні, я задумав коротку історію, можливо, казку, яку й написав того ж вечора.