Є місця, де має бути безпечно.

Ну правда.

Музей — це ж не темний ліс.
Не болото.
Не чорний бук, біля якого всі раптом починають говорити тихіше.

Музей — це старі речі, пил, карти на стінах, пір’я в баночках, дивна кішка на підвіконні й чоловік, який занадто добре пам’ятає минуле.

І от саме на цьому моменті мені стало не по собі...

У новому розділі «Ехо мертвого лісу» Орися потрапляє до музею Павла Деркача.
І там, серед карт, старих речей і дитячих малюнків, раптом стає зрозуміло: Яринка могла побачити щось важливе ще до того, як зникла.

А Павло…

Павло теж не просто “місцевий музейник з чаєм”.

У нього є своя причина пам’ятати Мертвий ліс.

І ця причина має ім’я.

Розділ «Музей тих, хто не повернувся» вже на сайті:
https://booknet.ua/book/eho-mertvogo-lsu-b454285