Привіт. Я — Софія, і я пишу про кохання, після якого вже не виходить бути колишньою собою.

Кажуть, дорослі дівчатка більше не вірять у казки. 

А  я думаю, що казки для нас просто стали іншими, і принцеси з них тепер живуть серед нас.

Так, вони ходять на роботу, п’ють каву на кухні, втомлюються бути сильними й усміхаються, коли хочеться плакати. А часом закохуються зовсім не в тих чоловіків, у яких варто було б закохуватися.

Є книжки, після яких хочеться налити собі чаю, загорнутися в плед і ще трохи побути всередині цієї історії — там, де все гостріше, красивіше й чесніше, ніж у звичайному житті.

А є інші — ті, де події розгортаються, мов витки стиснутої пружини. І з кожною сторінкою напруга зростає, серце б’ється швидше, а ти вже не можеш зупинитися, бо мусиш дізнатися, чим усе закінчиться.

На моїй сторінці на тебе чекає і те, й інше.

Кохання і ніжність.

Пристрасть і жага.

Страх і небезпека.

Таємниці, які хочеться розгадати.

Чоловіки, від яких краще триматися подалі, але майже неможливо відвести погляд.

І героїні, які не чекають, поки їх врятують, — бо зрештою знаходять сили врятувати себе самі. А іноді — ще й принца з його конем.

Хоча, між нами, іноді варто рятувати лише коня. ?

Я знаю, чого хочеться дорослим дівчаткам. Не ідеальних казок — а таких, у які хочеться повірити.

Тож якщо тобі подобаються історії з характером і напругою, із красивими почуттями та коханням, яке змінює все, — залишайся.

Здається, нам буде про що поговорити, чи не так?

Твоя Софія Солодова ❤️