Ігри почалися і гравці Збірної нарешті зрозуміли, що підступними вони називаються не просто так)

Щоб приєднатися до історії тисніть сюди ➡︎ Підступні ігри

Маленький спойлер:

— Кріксе! — крикнули вони різко всі разом.

— Біси б вас пожрали, — почулася лайка з–під столу, звідки хутко вибрався верус, і знову підбіг до кнопок. — Ледь розрив серця не отримав! — вигукнув він, придивляючись до великої ілюзії над ареною.

— А у верусів воно є? — єхидно уточнив Кел.

— Не знаю, — огризнувся Крікс не обертаючись, — але мало не перевірив.

Потім радісно крекнув:

— Ось цей підійде!

І знову почав стрибати по кнопці під номером 3.

— То ти вже голосуєш за противників? — підскочила Лірель.

— Не дійшли й до п’ятидесятого, як ви помітили!

— А чому сам? — невдоволено пробурчав Рубен.

— Бо це єдине на що ми можемо вплинути, не було часу на ваші істерики! Буде шикарно, якщо ви позатуляєтесь і почнете працювати! — вже визвірився Крікс.

І на диво — спрацювало. Далі вони обирали найменш вірогідних «вправних лучників» з інших п'ятірок, аж поки черга не дійшла до них. Крікс зітхнув, побачивши зверху ілюзію з їхньою командою.

— Навіть сумнівів не маю, кого оберуть. Я б сам себе вибрав..

І коли в ілюзії загорілися п’ять шкал з цифрами від 1 до 5 — номер 5 набрав 92 голоси «за». Натовп зареготав в унісон.

— Щоб ви так одноголосно нормальних управлінців в свої міста обирали, — тихо пробурчав верус, на що спостерігач їх ділянки придушено курликнув.

Поправивши папірець з п’ятіркою, який висів на його пташиній шиї, Крікс подивився на недоступну для його фізіології зброю і примружив очі.