​«Я підняла очі на своє відображення. Не принцеса. І не жертва. Дівчина. Зі шрамами, які не видно. З поглядом, який уже не наївний. Я зробила крок уперед. Тканина торкнулася колін. І вперше за довгий час я не зняла її одразу. Страх був. Але він більше не керував...»

​

Чи зможе дівчина, яка пройшла крізь пекло насильства, відпустити минуле, вилікувати поранену душу та нарешті почати рухатися вперед? Чи дозволить вона собі знову бути щасливою?

​Діліться своїми враженнями у коментарях під главою! Ваша підтримка, коментарі та зірочки — це найкраща мотивація писати далі такі складні, болючі, але неймовірно важливі історії.

​Як вам реакція Дана на її нову сукню?

​Чи відчули ви цей момент його тихої, але такої потужної підтримки?